в означеннях
Тлумачення, значення слова «роздолля»:

РОЗДО́ЛЛЯ, я, сер.

1. Вільний, широкий простір; широчінь. Думка за думкою, мрія за мрією котяться в бідній голові ціпов'язовій, як хвилі на безкрайому роздоллі моря (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 117); Давні могили-кургани, розкидані серед степового роздолля, ніби тануть, переливаються м'яко, мов тиха музика (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 121); Напишу я в заповіті: Хай сховають мене в полі, Хай високий хрест поставлять, Щоб виднівсь на всім роздоллі (Володимир Самійленко, I, 1958, 150); Скілько око сягало, червоніло там усе роздолля, бо саме зацвітав воронець, тонколиста півонія степу (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 93);
//  Відкрите, незахищене місце; рівнина. А по долині, по роздоллі Із степу перекотиполе Рудим ягняточком біжить (Тарас Шевченко, II, 1963, 233); — Горами, горами б високими заслонитись від них, це правда, — сказав [Оленчук] роздумливо. — А то на роздоллі.. живемо (Олесь Гончар, II, 1959, 22).

2. розм. Відсутність будь-яких обмежень у чому-небудь; повна свобода дії. Коли кобильчина, теж, мабуть, зачувши красу і роздолля, підняла вгору голову, вишкірила зуби і заіржала, то іржання те розбилося зараз же на десять відгомонів (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 99).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 668.

Коментарі (0)