РОЗДУМУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗДУМАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм.
1. Те саме, що
роздумувати 1. Знаходилися й товариші на втечу, і
Марусяк на початках був зрадів, але потім почав
роздумуватися — і взяли його сумніви (Гнат Хоткевич, II, 1966,
103); Роздумався я отакечки, розгадався, та, трохи
позітхавши, почав всміхатись (Марко Вовчок, VI, 1956, 270);
За минулим -Валентин Модестович особливо не
шкодував. Та коли отак роздумаєшся, якось сумно стає, що
ті часи вже не повернуться (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956,
159);
// про кого — що; також із спол. що, як і т. ін.
Розмірковувати з приводу кого-, чого-небудь.
Частенько-часто, сидячи поруч із дівчиною, роздумувався він
про свою жінку (Марко Вовчок, I, 1955, 151); За роботою
та за турботою і часу не було роздуматися, як же воно
зі мною далі буде (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 5);
//
безос., рідко, Я любила самоту, мамо, В ній працювалося
і роздумувалося так свобідно й легко (Ольга Кобилянська, II, 1956,
322).
2. тільки док., розм., рідко. Те саме, що роздумувати 4. Горпина кинулася була, щоб завернути чоловіка, але зразу й роздумалася (Любов Яновська, I, 1959, 333).