в означеннях
Тлумачення, значення слова «роздувати»:

РОЗДУВАТИ і рідше РОЗДИМАТИ, аю, аєш, недок., РОЗДУТИ, роздую, роздуєш і рідше розідму, розідмеш; мин. ч. роздув, ла, ло; док., перех.

1. Струменями повітря підсилювати горіння чого-небудь. Великий ковальський міх роздував розжарене вугілля (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 174); Віхтик швиденько з соломи скрутила [Секлета], у піч на жар віхтик і роздуває (Андрій Головко, II, 1957, 43); Роздимає [вітер] .. попіл на згарищі — аж іскри жевріють! (Олесь Гончар, III, 1959, 152);
//  Примушувати яскраво палати (вогонь, пожежу, полум'я і т. ін.). Мати висмикала з кужеля жмуток клоччя і роздула під комином з вечірнього жару вогонь (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 10);  * Образно. Набіжим на хутір — пана заграбуєм, А коли затнеться — полум'я роздуєм (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 476); [Гайдай:] Прощай, море! Ми роздуємо на землі такий пожар, що закипиш і ти вогнем червоним (Олександр Корнійчук, I, 1955, 80);
//  Розпалювати паливо у чому-небудь, нагрівати щось. Він сидів над самоваром і роздував його чоботом (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 114);  * Образно. Роздули ми горно, ще нерухоме вчора, й ковадла зорний спів до праці дзвінко зве (Володимир Сосюра, I, 1957, 55).
Роздувати (роздути) кадило: а) те саме, що Роздмухувати (роздмухати) кадило (див. кадило); б) розширювати яке-небудь починання, діло. Богобоязливий Кіндрат.. господарське кадило почав роздувати з маленького (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 24).

2. перен. Робити більшим, великим за розмахом, поширенням і т. ін. Вороги миру роздувають воєнну істерію (Літературна газета, 8.VIII 1961, 1); Ліберали стараються розпалити і роздути національну боротьбу, щоб відвернути увагу від серйозних питань демократії і соціалізму (Ленін, 23, 1972, 107);
//  Пробуджувати, підсилювати яке-небудь почуття, настрій і т. ін. Летить [Еней] Троянців ободрити, Роздуть в них храбрості огонь (Іван Котляревський, I, 1952, 286); Не почував [Лазар] злості, яку старався роздути у собі перше, ще там, у тюрмі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 199); Розумів [Петро], що поводився не так, як годилося, переборщив, роздув образу свою (Максим Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 111).

3. Збільшувати в об'ємі, наповнюючи повітрям; надувати. Промчав вулицею чорний вершник, вітер роздував його плащ-палатку (Олесь Гончар, III, 1959, 133);
//  Тиском зсередини робити більшим, ширшим. Матвій Чумак, зціпивши зуби й припадаючи на праву ногу, що роздувала його кривавий валянок, підійшов до хати (Іван Микитенко, II, 1957, 309); У Федота щось перекочується в горлі і роздуває тоненьку шию (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 348);
//  безос. Дивно було бачити, що хмарка без усякої видимої причини розростається, неначе її роздимає вітром (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 167);
//  Реагуючи на певні психологічні або фізіологічні подразники, збільшувати в об'ємі (щоки, губи, ніздрі і т. ін.). Він [пан сотник] іде собі, надувшись, і ні на кого не дивиться, тільки щоки роздува, щоб усі знали, що він тут-десь є старший (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 177); По тих словах молода, струнка Александра роздула доволі.. губенята й повернулася до своєї роботи (Ольга Кобилянська, III, 1956, 467); Дика тварюка задрала голову, роздула ніздрі, тремтіла всією шкурою (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 56);
//  Діючи фізіологічно або психологічно, сприяти збільшенню об'єму (грудей, живота, ніздрів і т. ін.). Відвага роздувала мої ніздрі (Іван Франко, III, 1950, 247); Кашель тіпав Микитою довго, струшуючи тілом і роздимаючи груди (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 29);
//  безос. — Та, не вам кажучи, прикинулась бешиха, та усю пику мені роздуло... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 194);
//  спец. Виготовляти що-небудь способом дуття. Скло відливають, прокатують, пресують, витягують. З нього роздувають вироби, як мильні пузирі (Наука і життя, 10, 1961, 26).
Щоб мені печінку роздуло — форма запевнення в чомусь. [Оксана:] І ви мені не вірите! Та щоб у мене язик відсох! Щоб мені печінку роздуло! (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 91).

4. перен., розм. Навмисне перебільшувати що-небудь; уявляти щось більшим, ніж є насправді. На нестійкості і суперечностях національних революцій спекулює міжнародний імперіалізм. Він.. роздуває націоналізм і сепаратизм (До 100-річчя.. В. І. Леніна, 1970, 40);
//  Навмисне завищувати, збільшувати. Роздувати ціни; Роздувати штати. |

5. Рухом повітря розносити, розвіювати що-небудь. Сильні вітри роздувають ґрунт, перетворюючись у чорні бурі (Хлібороб України, 6, 1969, 30); Та піднялись вітри з холодного краю, По полю подули; Захопили разом насіннячко наше Й по світу роздули (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 68);
//  Подувом вітру розсувати що-небудь у різні боки, примушувати коливатися. Іноді вітер раптом падав у логовину, роздував Семенові поли кожушка (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 158); Шумить вітер, роздимаючи на гарбі снопи (Олесь Гончар, II, 1959, 367); Вітер переможно роздував гетьманські бунчуки (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 209).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 671.

Коментарі (0)