РОЗДИРАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., РОЗДЕРТИСЯ і РОЗІДРАТИСЯ, роздеруся, роздерешся; мин. ч. роздерся, дерлася, лося і розідрався, дралася, лося; док.
1. Розриватися на шматки. * Образно. Було вже
пополудні, і раптом саме небо над містом і морем
неначе аж тріснуло і роздерлося навпіл, а далі — ще на
тисячі шматків (Юрій Смолич, V, 1959, 793);
// Робитися
порваним, дірявим. Холоша роздерлася з таким
вражаючим звуком, що півень на перелазі злякано проковтнув
своє «ку-ку-рі-ку» (Олесь Донченко, VI, 1957, 13);
// Різко
розходитися в різні боки. Роздиралася паща землі, вогонь
вилітав і лизав.. небо (Гнат Хоткевич, II, 1966, 206); Завіса раптом
роздерлась надвоє (Андрій Головко, I, 1957, 195);
//
Розтулятися (про очі);
// Широко розкриватися (про рот, губи).
Губи самі собою роздираються в широченну осмішку
(Степан Васильченко, II, 1959, 297).
2. перен., розм. Трудитися понад силу, докладати великих зусиль у чому-небудь. Не набув їм [синам] батько ні майна, ні грошей про запас, хоч як роздиравсь у роботі (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 258).
3. перен. Дуже голосно кричати. Ярино! Чи ти навідилась! Гукай на неї, роздерися — ні слуху, ні послушання! (Леся Українка, III, 1952, 738).
4. тільки недок. Пас. до роздирати.