в означеннях
Тлумачення, значення слова «розгадувати»:

РОЗГАДУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГАДАТИ, аю, аєш, док.

1. перех. і без додатка. Орієнтуючись на окремі характерні ознаки або керуючись якими-небудь відомостями, усвідомлювати, осягати розумом що-небудь. Дівчачу натуру трудно розгадати (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 36); [Колос:] Надто рисковано, якщо вони розгадають наш хід (Олександр Корнійчук, II, 1955, 45); Коли Надя Волошко так несподівано й поспішно вийшла з кімнати, Андрій Осокін ще довго стояв біля стола і намагався розгадати, що могла означати така її поведінка (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 194); Біля поваленого хліва горів вогонь.. Звідти доносився тихий, одноманітний речитатив, і тяжко було розгадати, чи то співає хтось, чи плаче (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 362);
//  Спостерігаючи за чиїмись діями, вчинками, вдивляючись в когось, прислухаючись до чиєїсь мови, намагатися зрозуміти, оцінити кого-небудь. Досі він вважав, що володіє фаховим даром журналіста — з першого погляду розгадувати і визначати людей (Олесь Гончар, Земля.., 1947, 64); Вона дивилась на нас своїми блискучими очима, ніби намагалася протяти ними наші погляди, щоб розгадати, хто ми були (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 86); Ніде, ні в яких інших обставинах не можна так легко й так швидко розгадати людину, як у вагоні (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 180);
//  в кому кого. Вбачати, вгадувати. Далекозорі й розумні сучасники поета швидко розгадали в ньому [М. Ю. Лермонтові] Пушкінового наступника (Максим Рильський, III, 1956, 193);
//  Вгадувати чиї-небудь думки, наміри, виявляти чиюсь вдачу і т. ін. Найтаємніші козачі прийоми розгадував [Вишневецький] (Іван Ле, Наливайко, 1957, 48); Лорістон намагався розгадати думки Кутузова (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 356); Максим.. пильно стежив за кожним словом Форста, намагаючись зрозуміти й наперед розгадати кожен його підступний намір (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 261);
//  Розкривати смисл, значення чого-небудь неясного, незрозумілого. Не взявсь я до марудної роботи — Розгадувати значення тих літер (Максим Рильський, Мости, 1948, 12); Ієрогліфи — дивнії знаки, Не мені розгадати їх суть (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 106); Хто може підслухати, хто розгадає таємну мову природи? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 72).

2. перех. Знаходити відповідь на щось загадане (загадку, кросворд, ребус і т. ін.); відгадувати. Як розгадаєте ви казку, Свою калиточку трусніть І бубликів велику в'язку Веселій бабі перешліть (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 196); Бабина смерть загадала йому загадку, котру він ніяк не міг розгадати... (Панас Мирний, I, 1949, 156).

3. тільки недок., неперех. Розмірковувати, думати над чим-небудь. Тимчиха забула гроші рахувати, розгадуючи. Тримала їх у жмені і далеко гадками літала (Василь Стефаник, I, 1949, 43); — Сілая, знаєте, на припічку та й розгадую, що би цей сон міг значити (Лесь Мартович, Тв., 1954, 80); — Чи не Левко зі своїми верховодами подарував панові червоного півня? — розгадували деякі дядьки (Михайло Стельмах, I, 1962, 623).

4. тільки док., неперех., з інфін. Роздумати робити що-небудь. — Іван мав трьох синів, а якби роздав помежи них свій ґрунт та й він би був зарібником та й єго [його] сини. Та й тому розгадав іти до Америки (Василь Стефаник, III, 1954, 141).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 643.

Коментарі (0)