в означеннях
Тлумачення, значення слова «розганятися»:

РОЗГАНЯТИСЯ, яюся, яєшся і РОЗГОНИТИСЯ, нюся, нишся, недок., РОЗІГНАТИСЯ, розженуся, розженешся, док.

1. Рухатися, поступово збільшуючи швидкість. — Ото Ай-Петрі?! Високо, по-вашому? Та розженусь добре — і там!.. Можете не розгонитись: повірте краще, що не близько... (Остап Вишня, I, 1956, 167); Розігнався мій кінь піді мною (Павло Чубинський, V, 1874, 259); Добре було б, розігнавшись звідси, з головою шубовснути просто туди, в річку (Олесь Гончар, II, 1959, 239); Мати.. притулила Олю до себе і так тримала її, прислухаючись. Хтось наче тупцював над ними: то розженеться дрібним кроком, то зупиниться (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 92);
//  тільки док., до кого, куди, розм. Поспішити, кинутися до кого-небудь, кудись. Пройшлась Оленка по хаті, пройшлась по садочку,.. розігналась до дядька Василя борозенькою [борозенкою] через грядки (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 117); — Ви куди оце розігналися? — спитала Женя (Степан Васильченко, I, 1959, 192);
//  з інфін., розм. Поспішати що-небудь зробити. Чи можна розганятись говорити з такою жінкою і в такій справі, не розуміючи як слід її мови? (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 64); Бери, купуй, коли є за що! Одначе не дуже розгонився купувати заробітчанський люд (Олесь Гончар, I, 1959, 38).

2. тільки 3 ос., перен. Поширюватися на велику площу або простягатися на велику відстань. Старіла верба, а завод розганявся од неї по великому майдану, зростали домни, побігли заводські паровозики (Юрій Яновський, I, 1958, 328); Степ! Неозорий, несходимий степ! Розігнався ти голубими просторами з півночі на південь, докотився пшеничним прибоєм до синього моря (Олесь Донченко, IV, 1957, 286).

3. розм. Починати що-небудь робити з надмірно великим розмахом. При сівбі, коли збільшували площу, розігналися широко, з жнивами впоралися пізно (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 225);
//  Надто далеко заходити в якійсь справі або в оцінці чого-небудь. [Лихвар:] Ті християни всі вороги добробуту й держави і не повинен би закон давати їм права оборони. [1-й дідич:] Се ти вже щось занадто розігнався, добродію... (Леся Українка, II, 1951, 513); — Хомо Гнатовичу, — почув він докірливий голос Єфима. — Дуже ти розігнався широко... ну, нехай би пудів півсотні. А то — на тобі (Максим Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 349). Не розженешся на чому, на що — неможливо що-небудь зробити, вдіяти за існуючих обставин. На такому наділі не розженешся, хіба що в петлю до панів та глитаїв залізеш, і зашморгнуть вони тебе, що й землиці тій не рад (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 150).

4. тільки недок. Пас. до розганяти, розгонити. В ньому [двигуні] тяга створюється при витіканні спрямованого потоку заряджених частинок — іонів, що розганяються електромагнітними силами (Наука і життя, 1, 1959, 18).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 645.

Коментарі (0)