в означеннях
Тлумачення, значення слова «розгардіяш»:

РОЗГАРДІЯ́Ш, у, чол., розм.

1. Відсутність або порушення належного, звичного порядку в чому-небудь; безладдя. Біля припічка стоїть у розпачі жінка. Розгардіяш у хаті — вчора ж мазала, та не кінчила (Андрій Головко, II, 1957, 356);
//  Безладна метушня, гамір, гармидер. Аудиторія. Студенти чекають на лекцію. Професор не з'являється. Розгардіяш. Розмови. Пісня (Іван Микитенко, I, 1957, 125); Саме в такий розгардіяш, коли весь дім ходив ходором, .. на подвір'я в'їхав старомодний фаетон з тіткою Меланією, з її дочками і кучером Онуфрієм (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 456);
//  Хаос, веремія, стовпотворіння, часто породжувані умовами воєнного часу. Легко відстати від своєї частини, а спробуй в отакому розгардіяші знайти потім! (Андрій Головко, II, 1957, 535); Під кручею, де розмістилася його [Брянського] вогнева позиція, діялося щось незвичайне. Чахкання гарячих мінометів, гамір, метушня і лайка, лайка без кінця. Хто глянув би збоку на цей розгардіяш, міг би подумати, що тут люди втратили глузд (Олесь Гончар, III, 1959, 53).

2. рідко. Соціальне заворушення, безпорядок. — Не можна ж так народ оставити... Ось, мов, вам воля: робіть, що хочете, як хочете.. Адже б такий розгардіяш пішов, що й... — писар почухав потилицю (Панас Мирний, I, 1949, 377).

3. рідко. Можливість жити, діяти без будь-яких обмежень, на власний розсуд. Розгардіяш настав Троянцям, Оп'ять [знову] забули горювать (Іван Котляревський, I, 1952, 113).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 646.

Коментарі (0)