РОЗГІ́Н, гону, чол.
1. Дія за значенням розігнати, розганяти 1. Після розгону Січі Яновський безвиїзно осів у своєму зимовнику, змінивши шаблю на рало (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 35).
2. Рух з постійно збільшуваною швидкістю. Апарат
цей здіймається стрімко вгору, йому не потрібно місця
для розгону (Олесь Донченко, I, 1956, 73); Верталися в вінках,
в піснях, в ігрі, в розгоні, Павло поперед всіх стрибав
(Микола Бажан, Політ крізь бурю, 1964, 15);
// Швидкість, набута ким-,
чим-небудь внаслідок такого руху. Чув [Владко], що
сила, яка гнала його переможно наперед, нагло
втишується, що розгін слабне (Іван Франко, VI, 1951, 317);
// Відстань,
потрібна для набуття відповідної швидкості. Відвівши
далеко назад косу, щоб, значить, був розгін, махнув
[Павло] нею по траві (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 249); * Образно.
Душа бажає розгону, й дедалі зростає рух (Михайло Коцюбинський,
II, 1955, 132).
♦ Брати (взяти і т. ін.) розгін; Набирати розгону —
починати щораз швидше рухатися; розганятися. Поїзд,
беручи розгін, мчить та й мчить весняними степами
(Василь Козаченко, Листи.., 1967, 314); Нечипір натягнув віжки,
застояні коні весело взяли розгін з місця (Натан Рибак,
Помилка.., 1956, 165); З розгону: а) на повній швидкості.
Семен з розгону шубовснув у воду (Борис Грінченко, Без хліба, 1957,
46); Човен з розгону ткнувся в золотаву обмілину (Зінаїда Тулуб,
Людолови, I, 1957, 56); б) щосили. Він з розгону вдарив
Аніфата, і той, спотикаючись, заорав носом у пісок
(Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 84).
3. Відстань від одного пункту до іншого. Всього розгону туди й назад буде мало не з верству (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 95).
4. спец. Розпліскування шматка металу в поперечному напрямку.
5. спец. Послідовна повторна перегонка рідини,
сумішей. Розгін масел, дьогтю і т. ін.
♦ У (в) розгін — від середини до країв. Савка й
Бортняк орють в розгін (Володимир Бабляк, Літопис, 1961,
7); У (в) розгоні (розгонах) хто, що — хто-, що-небудь
посланий, відряджений кудись. Жаль, що ви не застали
«Волги», розмальованої акуратними шашечками:
таксі — в розгоні! (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 13); Батько зараз
забіг на хвилинку додому і справді єсть, а не гасає в своїх
вічних розгонах (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 82).