в означеннях
Тлумачення, значення слова «розгін»:

РОЗГІ́Н, гону, чол.

1. Дія за значенням розігнати, розганяти 1. Після розгону Січі Яновський безвиїзно осів у своєму зимовнику, змінивши шаблю на рало (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 35).

2. Рух з постійно збільшуваною швидкістю. Апарат цей здіймається стрімко вгору, йому не потрібно місця для розгону (Олесь Донченко, I, 1956, 73); Верталися в вінках, в піснях, в ігрі, в розгоні, Павло поперед всіх стрибав (Микола Бажан, Політ крізь бурю, 1964, 15);
//  Швидкість, набута ким-, чим-небудь внаслідок такого руху. Чув [Владко], що сила, яка гнала його переможно наперед, нагло втишується, що розгін слабне (Іван Франко, VI, 1951, 317);
//  Відстань, потрібна для набуття відповідної швидкості. Відвівши далеко назад косу, щоб, значить, був розгін, махнув [Павло] нею по траві (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 249);  * Образно. Душа бажає розгону, й дедалі зростає рух (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 132).
Брати (взяти і т. ін.) розгін; Набирати розгону — починати щораз швидше рухатися; розганятися. Поїзд, беручи розгін, мчить та й мчить весняними степами (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 314); Нечипір натягнув віжки, застояні коні весело взяли розгін з місця (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 165); З розгону: а) на повній швидкості. Семен з розгону шубовснув у воду (Борис Грінченко, Без хліба, 1957, 46); Човен з розгону ткнувся в золотаву обмілину (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 56); б) щосили. Він з розгону вдарив Аніфата, і той, спотикаючись, заорав носом у пісок (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 84).

3. Відстань від одного пункту до іншого. Всього розгону туди й назад буде мало не з верству (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 95).

4. спец. Розпліскування шматка металу в поперечному напрямку.

5. спец. Послідовна повторна перегонка рідини, сумішей. Розгін масел, дьогтю і т. ін.
У (в) розгін — від середини до країв. Савка й Бортняк орють в розгін (Володимир Бабляк, Літопис, 1961, 7); У (в) розгоні (розгонах) хто, що — хто-, що-небудь посланий, відряджений кудись. Жаль, що ви не застали «Волги», розмальованої акуратними шашечками: таксі — в розгоні! (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 13); Батько зараз забіг на хвилинку додому і справді єсть, а не гасає в своїх вічних розгонах (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 82).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 648.

Коментарі (0)