РОЗГОДО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до
розгодувати;
// у знач. прикм. Уля чомусь дивилась, як
смугастий Сидір, розгодований кіт, помахуючи пухнастим
хвостом, одноманітно мурчав і терся об ноги хазяйки
(Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 58); На порозі з'явилась фельдшериця
в білому халаті, розгодована, повновида (Олесь Гончар,
Тронка, 1963, 212).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 651.