РОЗГО́ЙДУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розгойдувати. Два ряди ліхтарів, розгойдуваних вітром, утворювали два ряди немовби підвішених у повітрі мечів, які хвилеподібно рухалися (Наука і життя, 5, 1958, 38).
РОЗГО́ЙДУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розгойдувати. Два ряди ліхтарів, розгойдуваних вітром, утворювали два ряди немовби підвішених у повітрі мечів, які хвилеподібно рухалися (Наука і життя, 5, 1958, 38).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 651.