в означеннях
Тлумачення, значення слова «розголос»:

РО́ЗГОЛОС, у, чол.

1. Розголошення, обнародування чого-небудь. Про бойню на Тверській дозволено було, очевидно, писати в петербурзьких газетах. Але вже на другий день цензура злякалась розголосу (Ленін, 11, 1970, 298); — Вибачайте, що я так повівся, знаєте, що нелегко мені. Але то я так, то я покривив душею, боявся розголосу (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 302);
//  Поширеність, популярність чого-небудь. — О, дитя моє,.. жадоба розголосу й скороминущої слави грішного світу цього керувала вами. Проповідницька діяльність! Подорожі у невідомі далекі краї! Ось що манило вас! (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 432); У хорошої пісні — широкий розголос, дужі крила (Літературна Україна, 22.II 1963, 1).
Набирати (набувати) широкого розголосу; Діставати (мати, одержувати і т. ін.) [великий] розголос — ставати широко відомим, популярним, привертати загальну увагу. Ім'я Миколи Гаєвського набирало розголосу, про нього заговорили і в інституті, в якому він навчався (Володимир Гжицький, Вел. надії, 1963, 121); Творчість Тургенєва, зокрема його роман «Батьки й діти», мала великий розголос в Росії і на Україні (Вечірній Київ, 14.XI 1968, 2); В перші десятиліття нинішнього віку дискусія про соціальну роль науки і техніки одержала широкий розголос (Знання та праця, 12, 1969, 4); Не робити розголосу — приховувати, тримати в таємниці що-небудь. Мусимо вишукати таку форму, яка дозволить нам і Тозі-хон додому забрати і великого розголосу в обителі поки що не робити... (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 129); Піддавати розголосу — розголошувати що-небудь. Редакції мають.. піддавати розголосу і різко критикувати факти бюрократизму і тяганини (Радянська Україна, 6.IX 1958, 1).

2. Чутка, поговір. Вона вже мусить сама викрити своє ймення і розголос про се доходить до властей (Леся Українка, III, 1952, 744); Далеко в районі уже пішов розголос, що в фільварку комуністи зачали гуртувати артіль (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 68).

3. перен., рідко. Шум, гамір. Ярмарок аж кипів.., стук, гук, розголос... (Марко Вовчок, VI, 1956, 294).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 652.

Коментарі (0)