РО́ЗГОЛОС, у, чол.
1. Розголошення, обнародування
чого-небудь. Про бойню на Тверській дозволено було,
очевидно, писати в петербурзьких газетах. Але вже на
другий день цензура злякалась розголосу (Ленін, 11, 1970,
298); — Вибачайте, що я так повівся, знаєте, що
нелегко мені. Але то я так, то я покривив душею, боявся
розголосу (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 302);
// Поширеність,
популярність чого-небудь. — О, дитя моє,.. жадоба
розголосу й скороминущої слави грішного світу цього керувала
вами. Проповідницька діяльність! Подорожі у невідомі
далекі краї! Ось що манило вас! (Ірина Вільде, Сестри.., 1958,
432); У хорошої пісні — широкий розголос, дужі крила
(Літературна Україна, 22.II 1963, 1).
♦ Набирати (набувати) широкого розголосу;
Діставати (мати, одержувати і т. ін.) [великий]
розголос — ставати широко відомим, популярним,
привертати загальну увагу. Ім'я Миколи Гаєвського набирало
розголосу, про нього заговорили і в інституті, в якому
він навчався (Володимир Гжицький, Вел. надії, 1963, 121);
Творчість Тургенєва, зокрема його роман «Батьки й діти»,
мала великий розголос в Росії і на Україні (Вечірній Київ,
14.XI 1968, 2); В перші десятиліття нинішнього віку
дискусія про соціальну роль науки і техніки одержала
широкий розголос (Знання та праця, 12, 1969, 4); Не робити
розголосу — приховувати, тримати в таємниці що-небудь.
Мусимо вишукати таку форму, яка дозволить нам і Тозі-хон
додому забрати і великого розголосу в обителі поки
що не робити... (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 129); Піддавати
розголосу — розголошувати що-небудь. Редакції
мають.. піддавати розголосу і різко критикувати факти
бюрократизму і тяганини (Радянська Україна, 6.IX 1958, 1).
2. Чутка, поговір. Вона вже мусить сама викрити своє ймення і розголос про се доходить до властей (Леся Українка, III, 1952, 744); Далеко в районі уже пішов розголос, що в фільварку комуністи зачали гуртувати артіль (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 68).
3. перен., рідко. Шум, гамір. Ярмарок аж кипів.., стук, гук, розголос... (Марко Вовчок, VI, 1956, 294).