РОЗГОРЯТИСЯ, яюся, яєшся і РОЗГОРАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., РОЗГОРІТИСЯ, рюся, ришся, док.
1. Починати горіти дедалі сильніше (про що-небудь
займисте). Я підкидаю до кани дров. Вони поволі
розгоряються (Юрій Яновський, II, 1958, 18); Сірники гасилися
один за одним, навіть не розгорівшись (Степан Васильченко, I, 1959,
128); Ось розгорілося вугілля, взялося жаром (Іван Сенченко,
Опов., 1959, 20); * Образно. Червоних маків розгорівся
ряд Після дощу, ласкавого й рясного (Максим Рильський, III,
1961, 183);
// Палати дедалі яскравіше, поширюючись
на велику площу (про вогонь, пожежу, багаття і т. ін.).
Пожежа все розгорялась та розгорялась (Панас Мирний, III,
1954, 339); Іноді, коли вогонь розгорався ясніше, навколо
багаття вимальовувалися постаті людей (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 253); Поодинокими вогниками засвітилися ватри
у французькому таборі, потім розгорілися у великі
багаття (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 108); * Образно.
Побіля хат жовтіли клени й осокори, з кожним днем
вони все жаркіше розгорялись дивовижним осіннім
пожаром (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 195).
2. Світити, сяяти, блищати дедалі яскравіше (про
небесні світила, джерела світла). Місяць на небі
розгоряється (Василь Стефаник, Вибр., 1949, 260); Вона [зірочка]
летіла швидко-швидко, мов метеор, то розгоряючись, то
затухаючи (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 59); Спалахнув
вогник сірника, затріщала, розгоряючись, свічка (Петро Колесник,
Терен.., 1959, 361);
// Ставати яскраво освітленим (про
обрій на сході й заході сонця, про предмети і т. ін.).
На світанні, коли на сході вже зоря розгорялась і
пастухи виганяли худобу на царини, мчав степом у
напрямі до Дніпра відкритий блискучий автомобіль
(Олесь Гончар, II, 1959, 101); Захід погас не розгорівшись (Олесь Донченко,
V, 1957, 120); Ось перша чайка іскрою зліта І, мов
згорівши, падає у воду, І розгоряється вже круча золота,
Лісами простягнувшися до сходу (Микола Нагнибіда, Слово..,
1954, 64); Чим ближче під'їжджали троянівці до
заводу,.. тим яскравіше розгоралися і освітлювалися,
величезні, запорошені вугільною пилюкою вікна заводу (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 144).
♦ Очі розгоряються (розгораються, розгорялися,
розгоралися, розгорілися і т. ін.): а) з'являється
(з'явився і т. ін.) блиск в очах під впливом чого-небудь. Треба
бачити, як розгоряються у Костя очі, коли зайде мова
про голубів! (Олесь Донченко, I, 1956, 53); У Марії розгорілись
маленькі темні очі. Вона бігала кругом Василини і не
могла надивитись на ту хустку (Нечуй-Левицький, II, 1956,
104); б) (на що) з'являється (з'явилося і т. ін.) велике
бажання мати, придбати собі що-небудь, заволодіти
чимсь. — Тільки що зупинились на ярмарку, у мене
розгорілись очі на коней (Збірник про Кропивницького, 1955, 7);
в) (чим) з'являється (з'явилося і т. ін.) яке-небудь
почуття. Заплакані її очі сохли, розгоралися гнівом
(Панас Мирний, IV, 1955, 83).
3. рідко. Ставати гарячим, задушливим від спеки.
День розгорявся. Повітря нагрівалось, ставало жарко
(Олесь Гончар, Новели, 1954, 86);
// Розжарюватися,
розпікатися. Запалена піч розгоряється й тріщить (Марко Вовчок,
I, 1955, 290).
4. Покриватися рум'янцем, червоніти. Лиця в них розгорялися якимось дивним огнем (Іван Франко, VIII, 1952, 64); Він тільки скоса поглядав на Соломію, на її рум'яні щоки, котрі розгорілися і розчервонілись, як маківки (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 345); Скрипаленко багатозначно зітхнув, потер долонею вухо, від чого воно враз розгорілося жаром (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 264).
5. перен. Приходити в стан сильного збудження,
душевного піднесення. Мотря стоїть коло печі, та
в запічку колупає... Почервоніла, розгорілася, ще краща
стала, ніж була (Панас Мирний, I, 1949, 185); Становий
розгорівся, стрибонув через два камені, посковзнувся й
шубовснув ногою в воду (Нечуй-Левицький, III, 1956, 127);
// Виражати
стан1 сильного збудження, душевного піднесення (про
кров, серце і т. ін.). Молода кров, розгоряючись, гріє, б'є у
лице (Панас Мирний, III, 1954, 37); В неї саме тоді серце
розгорілось до Уласа, розгорілось од кохання (Нечуй-Левицький, III, 1956,
335);
// Перебувати у хворобливому стані, мати
підвищену температуру. Сухе тіло його ще дужче розгорялося;
очі застилало заволокою; у висках — сіпало; у грудях —
боліло-хрипіло (Панас Мирний, I, 1954, 325); Занедужав я,
розгорівся, якась трясця мене трясла (Ганна Барвінок, Опов..,
1902, 345).
6. перен. Проявлятися повною мірою, ставати дуже
сильним (про почуття, фізичні або душевні
переживання і т. ін.). Біль розгорявся з несподіваною силою (Василь Козаченко,
Золота грамота, 1939, 94); Люди застогнали. Туга
розгорялась, як вогнище (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957,
9); Ненависть розгоралась більше й більше (Леся Українка, I,
1951, 119); Любов молода, наче зірка весни, розгорілася
в серці мені (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 111);
// Досягати
найвищої точки у своєму виявь — От і літо розгорілося,
і абрикоси вже жовтіють... (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 44);
— Ходімо вечеряти, — сказав лікар. — У кожного
розгорівся апетит (Микола Трублаїні, Мандр., 1938, 55);
//
Розростатися, посилюватися. Мелодії розгоряються, ніби
займаються вогнем (Нечуй-Левицький, III, 1956, 313); Бій на баржі
розгорався (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 455); Навколо
його статті розгорілась гостра дискусія (Юрій Шовкопляс,
Інженери, 1948, 74).