в означеннях
Тлумачення, значення слова «розговорювати»:

РОЗГОВОРЮВАТИ, юю, юєш і рідко РОЗГОВОРЯТИ, яю, яєш, недок., РОЗГОВОРИТИ, ворю, вориш, док., розм.

1. перех. Розважати розмовою. Зінька від неї не одходить, то услуговує, то розговорює (Панас Мирний, IV, 1955, 65); Стала [Катря] заспокоювати сердешну, розговоряти, що слізьми горя не виплачеш (Андрій Головко, II, 1957, 373); Зітхнула Настя важко, обтерла сльози дрібні та й каже: — Сядьте ближченько, мамо! Погомоніть, тіточко, розговоріть мене (Марко Вовчок, I, 1955, 264); Попала дівчина в задуму, і не годен був Дмитро її з того розговорити (Гнат Хоткевич, II, 1966, 83).

2. тільки недок., неперех., рідко. Те саме, що розмовляти. Сяде [Олексій] на колоді з ким з приятелів та й розговорюють (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 316); Не став з ним і розговорювать, і без його гірко на душі (Олекса Стороженко, I, 1957, 121).

3. перех., рідко. Відговорювати, відмовляти від чого-небудь. Вона знає вже цю неспокійну душу [чоловіка]... Говорити, розговорювати, впливати — даремна річ (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 154).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 651.

Коментарі (0)