в означеннях
Тлумачення, значення слова «розгромлювати»:

РОЗГРОМЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗГРОМИТИ, омлю, омиш; мн. розгромлять; док., перех.

1. Розоряти, спустошувати що-небудь. Виведені з терпіння, робітники 7 січня 1885 р. кинули роботу, і протягом кількох днів розгромили фабричну крамницю.. (Ленін, 2, 1969, 22); Розгромивши [панський] дім, опришки взяли на топірці пораненого товариша і відійшли в ліс (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 147);
//  Розганяти, знищувати (яку-небудь організацію). У жовтні 1932 р. поліція розгромила редакцію «Вікон», знищила весь архів, заарештувала багатьох співробітників журналу (Історія української літератури, II, 1956, 580); Він [цар Микола І] одним розчерком пера наказав розгромити гурток петрашевців,.. посилити цензуру (Павло Тичина, III, 1957, 154);
//  рідко. Ламати, руйнувати що-небудь. Панцирник ішов далі по вулиці, розгромлюючи віконниці (Юрій Яновський, I, 1958, 190).

2. Завдавати поразки кому-небудь у бою. Січовики своїм рішучим нападом збили Тульського. Здавалося, що полковник використає нагоду і розгромить деморалізовану ватагу (Іван Ле, Наливайко, 1957, 59); — Не можна допустити, щоб петлюрівці й гетьманці з'єдналися в Києві в один кулак. Тому нам треба їх негайно догнати, обійти і розгромити частинами (Олександр Довженко, I, 1958, 158);
//  перен. Завдавати ідейної поразки кому-небудь, доводячи помилковість поглядів, переконань. Викривши та ідейно розгромивши троцькізм, наша партія тим самим завдала нищівного удару міжнародному опортунізмові (Комуніст України, 6, 1969, 91).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 658.

Коментарі (0)