в означеннях
Тлумачення, значення слова «розгублюватися»:

РОЗГУБЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗГУБИТИСЯ, гублюся, губишся; мн. розгубляться; док.

1. Пропадати, губитися ненароком через чиюсь неуважність або від страху (про все або багато чого-небудь). Заржавіла січова рушниця, злігся порох, розгубилося креміння (Панас Мирний, I, 1949, 180); Як що буде з пошти, складай, щоб не розгубилося (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 319);  * Образно. Давно вже вийшли вони з лагідних юнацьких літ у сувору черству мужність. Багато прекрасних людяних поривань розгубилось і позабулось на життєвих дорогах (Олександр Довженко, I, 1958, 437).

2. тільки док., розм. Розминутися один з одним, згубити один одного. Ускочив [Щур] у гурт, оддихаєть ся, піт витирає, — А я вже думав, що розгубився з своєю Оксаною (Степан Васильченко, I, 1959, 233); Матвій ласкаво пригорнув жінку. — Розгубилися ми, Маріє, але знайшлися... (Мирослав Ірчан, II, 1958, 313); Ліда восени збиралась на курси зоотехніків у Київ, і, щоб не розгубитись їм у білому світі, молодята твердо вирішили оформити свій шлюб (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 197);
//  Зникнути, пропасти кудись (про всіх або багатьох). Оглянулась я, а Хаброні десь вже нема; Марти нема, й Мотрі нема, й Хіврі нема; усі чисто десь розгубились (Нечуй-Левицький, III, 1956, 258); А до діда притупали спогади-спогади... Дочка десь і в нього ж отака.. І син.. Так десь і розгубилися (Андрій Головко, I, 1957, 210).

3. розм., рідко. Те саме, що розгублювати 1, 4. А я на їх задививсь та з волами розгубивсь (Словник Грінченка);  * Образно. Тінь довшала, темнішала; високе дерево наче збігалося докупи, щоб не розгубитися за ніч (Панас Мирний, III, 1954, 260).

4. перен. Втрачати спокій, холоднокровність, рівновагу, рішучість від хвилювання, страху, сорому і т. ін. Іванко завжди розгублювався, коли зустрічався з Роксаною (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 55); Уживав [Начко] найбільших зусиль, щоб бути перед нею вільним, веселим і не розгубитись (Іван Франко, VI, 1951, 241); Побачивши П'ятницю, я спочатку розгубився: показувати йому чайку чи не показувати? (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 70).

5. тільки недок. Пас. до розгублювати.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 659.

Коментарі (0)