в означеннях
Тлумачення, значення слова «розгульний»:

РОЗГУ́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Нічим не стримуваний у дії, вияві (про явища природи). Розгульний вітер ворушив білі шовкові коси ковили, і вони то виринали, то зникали серед рудого травостою (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 19); Над донецькими степами.. мела розгульна віхола (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 66).

2. Сповнений розгулу (у 2 знач.). Перед кінцем захочеш оглянути його [життя] — розгульне і солодке, зітхаючи оглянешся на свою молодість, і лежатиме вона перед тобою у всій красі (Юрій Яновський, I, 1958, 170); Вранці поручник почував себе, як після розгульної ночі, немов його вчора нагодували ляпанцями (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 189);
//  Який супроводжує розгул. Пропили її [Дарину] за дукача Плачинду, пропили зі сміхом, спочатку під сумні, а потім під розгульні сороміцькі пісні захмелілих.. куркулих (Михайло Стельмах, I, 1962, 320).

3. На якому можна розгулятися. Притихне, спустіє незабаром Каховка, все літо кунятиме над Дніпром, ждучи осені, ждучи нового розгульного ярмарку... (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 121).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 661.

Коментарі (0)