в означеннях
Тлумачення, значення слова «розгулюватися»:

РОЗГУЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗГУЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, док., розм.

1. Гуляючи, відпочивати, відволікатися від буденних справ, переживань і т. ін. Кожен раз, тілько Галя розгуляється — доноситься до неї викрик братів і на який час переб'є гулянку, затривожить Галю (Панас Мирний, IV, 1955, 100); Страх мені хочеться розвернутись, розім'ятись, розгулятись! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 180).

2. Відганяти від себе сон. — Розгулявся! — сердиться нещиро Мати, нахилившись до малого (Максим Рильський, III, 1961, 319); Після вечері діти так розгулялися зі мною, що довго не хотіли лягати спати (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 148).

3. Починати діяти, повністю проявляючи себе у чомусь. До Хіврі сікався [Солопій], за макогін хватався; І не на жарт-таки, сердега, розгулявся (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 61); Новгородська вольниця розгулялася — на площах і вулицях городяни браталися з галичанами (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 196); У клубі охочим до танців було де розгулятися (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 32); Натурою ми степовики, нам треба, щоб було де конем розгулятись (Олесь Гончар, II, 1959, 119);
//  перен. Виходити з нормального стану (про нерви). — У мене починають розгулюватись нерви, — бурмоче він (Вадим Собко, Любов, 1935, 79);
//  перен. Проявляти себе з новою силою (про хворобу). — А тут ще й радикуліт розгулявся — давня халепа. Стояти несила (Яків Баш, Надія, 1960, 63); Він не опромінений. Це показало обстеження, — гіпертонія розгулялася та й усе (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 214);
//  Досягати у виявленні великої сили, інтенсивності (про явища природи). Вітер розгулювався, збиралося на дощ (Олесь Гончар, III, 1959, 377); Одного дня розгулялася велика хуртовина, занесло снігом усі дороги (Василь Минко, Моя Минківка, 1962, 82); Навколо розкинулась, розгулялась зелена весна (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 838); — Красота! Розгулявся наш старий [Дніпро]! (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 376); Землю дощ весняний хльоска, Розгулялися струмки (Олекса Ющенко, Люди.., 1959, 155);
//  безос., рідко. Вигодинюватися (про погоду). Ось розгулялося, і Сонце в хмари блись (Євген Гребінка, I, 1957, 60).
Ніде розгулятися оку де — де-небудь дуже тісно. На вулиці ніде було розгулятися оку. Погляд упирався в протилежні будинки, такі самі, як і той, що в ньому мешкав Кукулик (Павло Загребельний, День.., 1964, 13).

4. тільки док. Поринути в нестримні веселощі. Ой як хлопець розгулявся, то хлопцеві грайте (Коломийки, 1969, 363); Увечері, коли вони розгулялися до того градуса, що їм треба, я зайшов до кухні і став дивитися в розчинені двері в їдальню, де вони сиділи за круглим столом (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 52).

5. Поширюватися на далеку відстань. На тисячі верст розгулялася слава про ту Ліду Скворцову і подруг її (Микола Нагнибіда, Пісня.., 1949, 10); Косарки, мов клекіт лелеки, перегук розгулявся по степу (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 24).

6. рідко. Зникати під впливом чого-небудь (про сон). Галин сон розгулювавсь, і мислоньки починали блукати і роїтися коло всього доброго (Марко Вовчок, I, 1955, 314).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 660.

Коментарі (0)