в означеннях
Тлумачення, значення слова «розімлівати»:

РОЗІМЛІВАТИ, аю, аєш, недок., РОЗІМЛІТИ, ію, ієш, док.

1. Розм'якати, розпарюватися під дією тепла (про предмети). Опівдні розпарилась, розімліла під сонцем земля (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 41); Акація, розімлівши за день на сонці, під вечір густо, солодко запахла (Олесь Гончар, II, 1959, 280);
//  Знемагати, знесилюватися від душевного або фізичного перенапруження, спеки, тепла і т. ін. (про людей). Не можна встать. Так тобі наче ввесь розімлів, розтопився, не сказати б, як віск, чи од того великого жалю, чи од щастя й надії (Нечуй-Левицький, I, 1956, 65); Як про тебе згадаю, — усе моє тіло, моя душа розімліє, розпалиться в солодощах... (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 518); У візку тепло, розімлів Данило (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 598);
//  Знемагати, знесилюватися від переїдання, надмірного споживання спиртного і т. ін. Розімлівши від такого обіду — лягали [Маякіни] спати, і годин зо дві, зо три в домі Маякіна чути було тільки хропіння та сонні зітхання (Максим Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 312); [Воловик:] В Струка од горілки душа розімліла (Леонід Первомайський, II, 1958, 383);
//  розм. Переставати бути напруженим; розслаблюватися. [Лукія:] Полізу ж я швидш на піч, щоб кісточки хоч трохи розімліли, бо настоялася у волості вволю (Марко Кропивницький, III, 1959, 16).

2. Розварюватися, упрівати під дією тепла й вологи (про їжу). Микола боявся, що буде [юшка] рідка, а вона вийшла густенька — не повернути ложкою. І риба геть розімліла — не розбереш, де хвіст, де голова (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 57).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 684.

Коментарі (0)