РОЗІ́РВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до
розірвати. Пригадую й суворі окуляри, Нитками перев'язані
сяк-так.. І щось таке — не свитку й не піджак, А
нібито сюртук великопанський, Розірваний з плеча і
до плеча (Максим Рильський, II, 1960, 67); І розхристані груди
Андріяки, і заросле чорною густою щетиною обличчя
з розірваною ще в хлоп'ячих бійках губою надавали йому
сердитого, якогось навіть погрозливого вигляду (Олесь Гончар,
II, 1959, 154); Багато з них [бійців] були розірвані на
шматки снарядами (Олександр Довженко, I, 1958, 182); Вона ще не
прохолола після історії з попом, мов відламок
розірваної вибухом бомби (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 307); Шлюб
вважається розірваним з моменту запису про розлучення в
книзі загсу (Радянський суд на охороні прав.., 1954, 29);
* Образно. Душа розірвана, як рана... (Олександр Олесь, Вибр.,
1958, 323); Минуле, все в крові, розірване на клоччя
(Володимир Сосюра, I, 1957, 292);
// розірвано, безос. присудк. сл.
Розірвано ворожий цеп, Розбито ворогів (Терень Масенко, Сорок..,
1957, 452); А вона ще ж і не знала, що товпа коло неї
й Василя напівштучна, що це їх умисне розірвано (Гнат Хоткевич,
I, 1966, 113).
2. у знач. прикм. Різким рухом розділений на
частини; розідраний. Сідало сонечко в сизо-червоні хмари; мов
шматки розірваної ганчірки, висіли вони над горою
(Панас Мирний, I, 1954, 343);
// Увесь у дірках; порваний.
Входить Наташа. На ній розірване плаття (Олександр Корнійчук,
I, 1955, 167);
// Розпечатаний (про пакет, конверт,
телеграму і т. ін.). Заброда.. почав бинтувати рану
розірваним стерильним пакетом (Василь Кучер, Голод, 1961,
173);
// Який має пропуски; обірваний, уривчастий.
У Шевченка такі монологи-пісні, що складаються з
розірваних речень, повторів, фігур умовчання, з пісенних
рядків, які перебиваються питально-окличними
реченнями, створені за принципом контрасту (Радянське літературознавство, 5, 1963, 54); * Образно. Голова болить, як не
лусне, в ній мляво, як мокрі мухи, лазять розірвані й
липучі думки (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 115).
3. у знач. прикм. Який має рвані рани. Бронзовий вершник ще й досі на плаці Конає з розірваними грудьми (Олесь Гончар, IV, 1960, 24).
4. у знач. прикм. Роз'єднаний внаслідок розриву.
— А-а-а... — неслося десь здалеку, як од розірваної
греблі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 173); Залущали телеграфні
стовпи і боляче залящав розірваний дріт (Григорій Епік, Тв., 1958,
367);
// Розділений на частини різким порухом повітря.
З-за розірваних хмар викотився місяць (Олесь Донченко, IV, 1957,
118); І висне без кінця над Києвом тривожним
розірваним рядком важкий зелений дим... (Володимир Сосюра, I, 1957, 296).
Розірвані пута (ланцюги) — знищене все, що сковує
волю, самостійність. А в нас тут «марсельєзу» чути,
..немов розірвані всі пути [пута] і вороги розбиті вщент
(Леся Українка, I, 1951, 266).
5. у знач. прикм., перен. Позбавлений органічної єдності (про суспільно-політичні явища). Свобода і праця, навіть в її творчих виявах, за умов капіталізму внутрішньо розірвані, виступають як зовнішні антиподи (Наука і життя, 5, 1971, 35).