в означеннях
Тлумачення, значення слова «розкарячуватися»:

РОЗКАРЯ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗКАРЯ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм. Розкарячувати свої ноги; сидіти або стояти, розкарячивши ноги. Він одсахнувся від Тюхи і різко обернувся, щоб утікати в другий бік, а там, розставивши руки, наче збирався ловити півня, розкарячувався веселий Ситник, спливаючи потом торжества і вдоволення (Павло Загребельний, Диво, 1968, 72); Містер вхопив фотоапарат, розкарячився і почав знімати (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 133);  * Образно. Нарешті дорогу нам перетяв невисокий перевал, на якому розкарячилось кілька кривобоких яличок (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 281);
//  Незграбно вигинаючись, розчепірювати пальці (про руку). Враз блиснула.. висока лампа на вартівні й на стелі задрижав гострий відбиток грат решітчастих, немов чорна рука розкарячилась (Петро Козланюк, Пов. і опов., 1949, 228).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 690.

Коментарі (0)