в означеннях
Тлумачення, значення слова «розкарякуватий»:

РОЗКАРЯ́КУВАТИЙ, а, е, розм.

1. Незграбно вигнутий, розчепірений (перев. про ноги). Він ходив, широко розставляючи дебелі, розкарякуваті ноги (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 5);
//  З вигнутими, незграбно розчепіреними ногами (про людину). Козаков у своїх трофейних чоботях з широкими, низькими халявами, в яких він здавався трохи розкарякуватим, ішов, ступаючи на п'яти (Олесь Гончар, I, 1954, 5);
//  З вигнутими, незграбно розчепіреними клешнями (про ракоподібних). — Так, так, — улесливо киває головою Анкулія. — Мов рак той розкарякуватий... Ви бачили його десь? (Михайло Чабанівський, Балкан, весна, 1960, 324);
//  Який має незграбну форму, неоковирний (про предмети). Торохтить шляхом з города через село якась машина,.. низька, розкарякувата (Панас Мирний, IV, 1955, 242); Олег спускався в носову частину корабля.. Несподівано натрапив ногою внизу біля борту на якусь розкарякувату річ (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 169).

2. З коротким стовбуром, який має вигнуте розгалуження гілок і коріння (про дерева). Вище, над урвищем, теребиться плазом розкарякувата груша, розставивши в боки своє пазуристе гілля (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 41); Одлетить [синичка] швиденько і, знов дзенькаючи, починає стрибать по товстелезній гілляці старої розкарякуватої яблуні (Максим Рильський, Бабине літо, 1967, 50).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 689.

Коментарі (0)