Словник української мови

РОЗКАЗУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКАЗАТИ, кажу, кажеш, док., перех. і без додатка, про кого — що, рідко за кого — що. Розповідати, описувати, викладати що-небудь побачене, почуте і т. ін., повідувати, повідомляти про когось, щось. Сидить [Маруся] смутна і невесела, і нічого про весілля не розказує (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 37); Тяжко, нудно розказувать, А мовчать не вмію. Виливайся ж, слово-сльози (Тарас Шевченко, I, 1951, 86); Стара бабуся було розказує нам, дівчаткам, прядучи вовну, а ми, звісно, наче тобі душею всяке слово вбачаємо, як то колись було (Марко Вовчок, I, 1955, 49); Їй стало чудно, що вона розказує за себе хлопцеві, котрого побачила вперше (Нечуй-Левицький, II, 1956, 175); [Любов:] Мені снилось, що я була щаслива, дуже щаслива, я була з тобою і розказувала тобі своє життя (Леся Українка, II, 1951, 92); — Мій покійний дід розказував, що одного разу заїхали до нього цигани ночувати (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 15); Розкаже [Шура], як марно шукала його по сибірських госпіталях (Олесь Гончар, III, 1959, 180); Розкажи, розкажи мені, поле: Чого рідко ростуть колосочки? (Павло Тичина, I, 1957, 5);
//  Розповідати що-небудь по пам'яті (байку, казку і т. ін.). Марина почала розказувати Гриця. У хаті стало так тихо, хоч мак сій, тільки голос Марини роздавався, передаючи слова пісні (Панас Мирний, III, 1954, 182); Я хочу байку розказати (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 39); Розкажу дружині вірній, Приклонившись до рамена, Казку мовою простою... (Максим Рильський, II, 1960, 50);  * Образно. Шумлять мені пісню дерева, Розказує казку трава (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 388);
//  Переказувати, викладати зміст роману, оповідання, фільму і т. ін. Завтра починаю нове оповідання, яке буде називатися «Подарунок на іменини». Зміст розкажу потому (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 415);
//  Пояснюючи, описувати прикмети, деталі чого-небудь. Пішов собі чоловік тою тропою, що розказала жінка (Панас Мирний, I, 1949, 131);
//  у знач. вставн. сл. Уживається як посилання на чию-небудь розповідь або на якесь писемне джерело. — Он, розказують, на Красногорку напали розбишаки... (Панас Мирний, I, 1949, 390); Колись отак, розказує легенда, — Хустиною святая Вероніка Зібрать хотіла сльози й піт Христа (Леся Українка, I, 1951, 210).
♦ Не можна словом розказати, ані пером описати див. перо; Ні в казці розказати, ні пером описати — незвичайний, чудовий. — Там є така чудесна дитяча кімната, що ні в казці розказати, ні пером описати (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 221); Повну торбу розказати — багато повідати. Я ж кажу, що від усього зна: і від пристріту, і переполоху, і трясці, і любощів, і від перелогів. І не криється баба: тільки зачепи — вона тобі повну торбу розкаже, аби підхвалили (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 25); Розказувати (розказати) своїми словами — докладно переказувати зміст чого-небудь. [Орлюк:] Я не хочу, щоб ти була на суді.. Я все розкажу тобі своїми словами (Олександр Довженко, I, 1958, 373); Розказувати (розказати) сім мішків гречаної вовни, жарт. — говорити дурниці, нісенітниці. Вона й на хвилинку не вгавала, .. розказувала сім мішків гречаної вовни (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 63); Розказати [, що] на вербі груші [ростуть] див. груша; Чортові (дідьку, батьку) лисому розкажи див. лисий.