в означеннях
Тлумачення, значення слова «розходитися»:

РОЗХО́ДИТИСЯ і рідко РОЗІХОДИТИСЯ, джуся, дишся, недок., РОЗІЙТИСЯ, розійдуся, розійдешся, док.

1. Залишаючи місце збору, перебування, іти в різні боки, місця (про всіх або багатьох). Лампа в столовій гасилась, — усі розходились, і вечірнє життя починалось по окремих хатах... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 248); Стало смеркаться. Прикажчики почали розіходиться (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 406); Рибалки розійшлись по куренях спати (Нечуй-Левицький, II, 1956, 229); Розійшлися комунари вже пізно вночі, коли бойовий план боротьби був цілком готовий (Олесь Донченко, I, 1956, 77); — Розійдись! — пролунала команда, і люди, задубілі від двогодинного стояння, побігли до теплих хат (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 361);
//  Іти, попрощавшись; розставатися на якийсь час. Хоч тільки і до завтрього розходились вони, та Оксані щось дуже на серці жалко було... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 448); Ступакова провела керуючого до центральної вулиці селища. Там вони розійшлися (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 37);
//  Розбрідатися, розбігатися по чомусь, де-небудь. Біжить за місто геть юрба моторна, І по зеленому розходиться моріжку (Леся Українка, IV, 1954, 113); Люди зганяють овець до царини. І розійдуться вони понад ровом, щипаючи зелену травицю (Панас Мирний, I, 1949, 149); На березі моряки поділилися на партії й розійшлися по острову (Микола Трублаїні, I, 1955, 150);  * Образно. Хто не був в ясну ніч на городі, — придивіться.. на ряди голованів-соняшників, що розійшлися по межах, мов що загубивши... (Степан Васильченко, II, 1959, 195);
//  Відходити один від одного на деяку відстань. Цокотали ще дві молодиці; розходились і знову сходились та все махали руками (Марко Вовчок, I, 1955, 71); Розмахуючи мечами, сходячись і розходячись, ніби це був справжній бій, дружинники ходили навкруг вогню, виконували священний танець своїх далеких предків (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 266); — Розійдись! — закричав Гаврило. — Розійдись! Він кинувся поміж братами, розметав їх в різні боки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 217).

2. Проходити різними дорогами, не зустрівшись, не помітивши один одного; розминатися;
//  Не зачепивши, обходити один одного при зустрічі; давати пройти один одному. — Як же ми розійдемося, коли місточок узенький; вертай ти назад (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 146); Кораблі розійшлися так близько, що можна було бачити обличчя команди на зустрічному кораблі (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 231);
//  Розступатися в сторони, даючи прохід, звільняючи місце. — Ну, вже пустімо, нічого робити, — кажуть косарі, розходячись по боках дороги (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 116);  * Образно. Всі стіни розійшлись передо мною, Вітаю друзів, до братів горнусь, І чую Україну, Білорусь (Максим Рильський, II, 1960, 205);
//  Рости по боках, залишаючи вільний простір посередині. Дерева й кущі розійшлися вбоки, стовпившись праворуч попід косогором (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 196).

3. Поривати стосунки, зв'язки, припиняти знайомство, спілкування з ким-небудь. — Я її раз побачив у церкві і зразу ж заслав старостів. — Проворні ж ви, дядьку, були. — Та не так, як тепер, що по три роки любляться, а на четвертий розходяться (Михайло Стельмах, II, 1962, 237); Не побрались, Розійшлися, мов не знались. А тим часом дорогії Літа тії молодії Марне пронеслись (Тарас Шевченко, II, 1963, 166); У них з Горьким вийшли якісь непорозуміння.., і вони розійшлись та жалілись мені один на одного (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 323);
//  Розривати шлюб; розлучатися. — Життя — не казка, — зітхнув Тимко. — В житті все по-другому. Одні любляться, інші розходяться (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 222); Микола Васильович і Марія Павлівна розійшлись.. років через три після одруження (Леся Українка, VIII, 1965, 205); — Бачиш, з ким мені жити доводиться? — Бачу, — промовила Зінька, радіючи в душі з того, що Прохор, очевидно, розійдеться з дружиною (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 160).

4. Виявляти розбіжність, суперечність з ким-небудь у чомусь, незгоду з кимсь, чимсь. Франко часто розходився з Кримським в оцінці східних поетів (Радянське літературознавство, 6, 1967, 47); Головнії два ватажки Половецького народу Розійшлися в своїх планах (Іван Франко, XIII, 1954, 366); [Тарас:] Скажіть, він ваш друг?.. [Леся:] Колись був... Ми давно розійшлися в поглядах (Леонід Смілянський, Черв. троянда, 1955, 66);
//  Не збігатися, відрізнятися один від одного; бути різними (про думки, погляди і т. ін.). Дозволю собі побіжно висловити думку, яка трохи розходиться з загальноприйнятою (Максим Рильський, III, 1956, 113); Слово партії ніколи не розходиться з ділом. Усе, що вона намічає, успішно втілюється в життя (Радянська Україна, 13.II 1962, 1); Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 390);
//  розм. Не приходити до згоди, не домовившись один з одним у чомусь. Хотіла була свиню купити, та ціною розійшлися (Словник Грінченка).

5. Розсовуватися в різні боки, роз'єднуватися, утворюючи відстань, щілину і т. ін. (про зімкнуті, дотичні предмети або їх частини). Юля в червоному ситцевому халатикові стояла на поріжку і притримувала пальчиками поли, які трохи розходилися на повних колінах (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 226); Стіна тріснула, розійшлася, балки підгнивали — падали (Панас Мирний, IV, 1955, 16); Залізні половинки [брами] розійшлися (Юрій Смолич, I, 1958, 97).

6. Розширюватися, збільшуватися в розмірі. Черево не дерево — розійдеться (Номис, 1864, № 12014).

7. Розділяючись, розгалужуючись, простягатися в різні боки, напрямки. — Не дрімай, Іване, бо нас завезеш не туди, куди треба, — озвалася Жменячиха, помітивши здалека, що дороги розходяться (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 30); У запалі вони не помітили, що там, де стовбур розходиться кількома гілками, є глибоке дупло (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 104); Повний місяць.. осявав океан хребтів, що розходились у всі боки, скільки сягав зір (Олесь Гончар, III, 1959, 124); Глибоке провалля розійшлося вгору рукавами далеко на всі боки (Нечуй-Левицький, I, 1956, 49); Незабаром шлях розійшовся на два боки, і я не знав, яким піти (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 149);  * Образно. Голос у нього.. розходиться, як він співає... Розходиться, розумієте? Як співає, то здається, що ще хтось співає... (Гнат Хоткевич, I, 1966, 74).
Розходяться (розійшлися, розійдуться) дороги (шляхи) чиї — припиняється зв'язок, спілкування між ким-небудь через розбіжність поглядів, інтересів, способу життя і т. ін. Невже вона не розуміє, що все пропало, що щастя не вернути, що рано чи пізно їхні дороги розійдуться (Петро Колесник, Терен.., 1959, 360).

8. Поширюватися, розпливатися по якій-небудь поверхні. Багатоводний Дніпро, лишивши позад себе пороги, вирвавшись крізь вузькі скелі кічкаського мосту, розходився просто перед очима широким плесом (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 12); Бризки розійшлися по столу мокрими плямами (Панас Мирний, I, 1954, 289); І тільки часом камінь з круч зірветься, Впаде і кане в темних тихих водах, Розійдеться і зникне круг тремтячий (Леся Українка, I, 1951, 133);  * Образно. Мов круги по воді, розходиться злість по всьому обличчі (Михайло Стельмах, I, 1962, 312);
//  Поширюючись, заповнювати якийсь простір. У хаті тепло: від печі йде дух, розходиться по всіх закутках (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 109); Пожар тілько змів хлівець та й годі, — далі не дали йому розійтися, — залили водою, закидали землею (Панас Мирний, I, 1954, 69);
//  Лунати, розноситися (про звуки). Жінки перегукувались через город, і гомін розходився на півсела (Степан Васильченко, II, 1959, 371); Шум, гуркіт розходились по. воді за десятки кілометрів (Яків Баш, Вибр., 1948, 107); Високо та тонко він [голос] дзвоне [дзвонить] об боки та стелю глухої ями і, не маючи простору, щоб рдзійтися, — все дужчає та міцнішає (Панас Мирний, III, 1954, 223);
//  Охоплювати, огортати, проймати кого-небудь (про відчуття). Нестямна боляча згага.. розходилася по всьому тілу (Панас Мирний, I, 1954, 179);
//  безос. Наче хто гарячим залізом припік його всередині: запекло коло серця та й розійшлося по всьому животу... (Панас Мирний, I, 1949, 246).

9. Розповсюджуватися, поширюватися де-небудь, серед когось. Добре далеко розходиться, а лихе ще далі (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 34); [Оля:] Хоч і було заборонено їх [вірші Шевченка] читати, але вони все більш і більш розіходилися поміж людьми, вся Україна аж гула ними (Степан Васильченко, III, 1960, 279); На другий день розійшлася чутка по всьому місту про ті хрестини (Панас Мирний, IV, 1955, 57); І слава розійшлася навкруги Про бусла того (Леонід Первомайський, II, 1958, 128);
//  безос. Під вечір по селу розійшлося, що йдуть козаки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 94);
//  Не залежуватися; розкуповуватися, розбиратися ким-небудь. Великий прибуток мала й церква. Свічки тепер розходилися тисячами (Олесь Донченко, III, 1956, 104); «Молода гвардія» Олександра Фадєєва за короткий час розійшлася в 25 виданнях загальним тиражем у мільйон сто шістдесят тисяч примірників (Павло Тичина, III, 1957, 314); Квитки на концерт розійшлись без особливих труднощів (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 152).

10. Поступово розсіюватись у повітрі, просторі; зникати. Далі і хмарочки стали розходитись, порідшали (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 41); Навколо вже виразно посвітлішало, туман почав поволі розходитись (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 437); Темнота кругом розіходитьсяу здіймається з землі вгору, шугає, під саме небо (Панас Мирний, IV, 1955, 322); Коли розійшовся дим, друзі побачили Гаркавенка, що біг до них (Андрій Трипільський, Дорога.., 1944, 42);  * Образно. Тепер вона примітила, що усі ті мрії розходяться, мов дим, мов туман (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 140); Розійдіться, журні мислі; Не туманьте мого чола! (Павло Грабовський, I, 1959, 378);
//  безос. Отакий-то мій Ярема, Сирота багатий. Таким і я колись-то був. Минуло, дівчата... Минулося, розійшлося, І сліду не стало (Тарас Шевченко, I, 1963, 81);
//  Розгладжуватися, розправлятися. Згодом зморшки розіходяться (Гнат Хоткевич, I, 1966, 83); Піджак повісив [Каргат] на стілець, щоб розійшлися на ньому нечисленні й малопомітні зморшки (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 5);
//  Танути, розчинятися. Ще сіль у воді не розійшлася;
//  розм. Не вдаватися, розладнуватися (про якийсь намір, задум). Справа редагування мами «Дзвінка» розійшлася, як заячий жир, а все через галицьке крутійство (Леся Українка, V, 1956, 131);
//  розм. Витрачатися (про гроші, майно). Тут так уже стараюсь, щоб нічого лишнього не купувать, а все-таки гроші розходяться, як вода (Леся Українка, V, 1956, 120); Нагадав [Магера] собі своє життя. Як він виховав восьмеро дітей і всіх вивів у люди, скільки напрацювався для них і як через них — лише через них розійшлося його надбане добро (Осип Маковей, Вибр., 1954, 211); — Мало їх [грошей] у мене, поки справила се-те, усі мої зарібки розійшлись (Михайло Стельмах, II, 1962, 400).

11. Набирати швидкість у русі, дії (про машини, механізми і т. ін.);
//  Почавши іти, посилюватися, дужчати (про атмосферні опади). Дощ розійшовся, розгулявся (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 463).

12. тільки док., перен., розм. Те саме, що розходитися 4. За обідом Мазепа розійшовсь та так і сипав жартами (Данило Мордовець, I, 1958, 115); Мирон Багатир вгамовував Антона, який над міру розійшовся і нічого вже не хотів знати, тільки душа бажала пісні (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 215); Кипиш увесь, тамуєш у собі лютий вогонь і боїшся, щоб не зірватися, не розійтись, і дуже дорогою ціною тримаєш себе в руках (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 5); Ще в обіди — пригадувала собі Мелашка, — вітер був не такий рвучкий, проти ночі ж розійшовся, що з ніг валяє... (Григорій Косинка, Новели, 1962, 144).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 852.

Коментарі (0)

РОЗХОДИ́ТИСЯ, ходжуся, ходишся, док.

1. Почати багато й часто ходити туди-сюди. Кричить баба, мов у своїй хаті: «чого рипаєтесь, чого розходилися?» (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 457).

2. розм. Втягтися в ходьбу, перестати відчувати від неї втому; розім'ятися ходінням.

3. розм. Набути спритності й легкості в дії, русі. Загрітий танцями, від котрих ноги так розходилися, що й хвилини не могли встояти спокійно, а кожним мускулом відповідали тактові танцю,.. Йон відділився рід купки парубків, підскочив до танцюючого кола (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 231).

4. перен., розм. Відчути збудження, запалитися, розхвилюватися. Еней і сам так розходився, Як на аркані жеребець, Що трохи не увередився, Пішовши з Гандзею в танець (Іван Котляревський, I, 1952, 73); Він розходився й заспівав своїх рідних чеських пісень (Нечуй-Левицький, III, 1956, 228); Оплески заглушили слова Гнатюкової. Ольга навіть дивується трохи: і що вона сказала таке нечуване, що зала так розходилася? (Ірина Вільде, Троянди.., 1961, 278);
//  Дуже закалатати, забитися (про серце). Євген Панасович зітхнув, гамуючи серце, що розходилося в грудях хтозна-чого (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 120);
//  Почати сильно проявлятися (про біль, хворобливий стан). Кашель розходився, — і Івась залився безконечними бухи та хи (Панас Мирний, I, 1954, 310); [Кіндрат:] Що з тобою, Павле? [Павло:] Серце трохи... Нерви розходились... (Олександр Корнійчук, II, 1955, 155);
//  Відчути сильне роздратування, гнів; розсердитися. Пані часом і добра, тільки налає.., а часом, як розходиться, то, мов воду з лотоків, нічим не впиниш. Тоді всім лихо! (Марко Вовчок, I, 1955, 45); Свекруха розсердилася, розходилася, нагримала на Якова, що жінці потурає (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1947, 144);
//  Розбушуватися, розбурхатися (про явища природи). Огонь розходився, розігрався... Уже він кругом охопив Чіпку (Панас Мирний, I, 1949, 309); На морі розходилися хвилі (Юрій Яновський, Вершники, 1939, 24); За вікном вітер п'яний розходився: ламав гілля й іноді прутиком у шибку стукотів... (Андрій Головко, I, 1957, 173); Шофер на першій стоянці відпочинку висловив думку, що на другу половину дня може розходитися негода, сніговий буран, під час якого краще перестояти десь у хуторі ближче до річки (Іван Ле, Право.., 1957, 248).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 854.

Коментарі (0)