РОЗХИЛЯТИ, яю, яєш, недок., РОЗХИЛИТИ, хилю, хилиш, док., перех.
1. Відводити в різні боки,
відхиляти набік, роз'єднувати що-небудь зімкнуте,
з'єднане, дотичне. Хлопці почали розхиляти бур'ян і
вишукувати гніздо (Панас Мирний, I, 1954, 246); Старенький
човен стояв поблизу, розхиливши молоденькі очерета й
ситняги (Іван Ле, Опов.., 1950, 191);
// Розставляти,
розводити в сторони (руки, ноги, крила). Лукаш,
розпалившись, широко розхиляє їй руки і хоче її поцілувати
(Леся Українка, III, 1952, 236); * Образно. Старий ґанок
розхилив свої стовпи внизу, наче розставив од старості
ноги, щоб міцніше встояти (Нечуй-Левицький, I, 1956, 167).
2. Розкривати, розчиняти (що-небудь закрите,
зачинене). — Дивіться, — каже [Олекса], — тату, які
нагороди в Семенка. Розхиляє у нього на грудях халата,
а там чотири медалі й орден (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959,
258);
// Розкривати, розтуляти (очі, уста і т. ін.).
Донька розхилила великі очі (Василь Стефаник, Вибр., 1949, 231);
// Розпускати, розгортати (що-небудь згорнуте,
стулене). Стуляють [деякі квіти] свої чашки вдень, щоб
сонце не виссало з них пахощів, і розхиляють їх аж
вечором (Іван Франко, IV, 1950, 354).
3. спец. Розсовувати, розставляти на певну відстань кінці чого-небудь (циркуля, ножиць і т. ін.). Розхиляти циркуль.
4. Розпрямляти, розгинати що-небудь зігнуте, нахилене. Розхиляти спину.
5. Розкидати, простягати широко в сторони. Дуб розхилив своє гілля.
6. Примушувати сильно колихатися, хитатися; розгойдувати. Вітер жито розхиляє (Словник Грінченка).