в означеннях
Тлумачення, значення слова «розхитувати»:

РОЗХИТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗХИТАТИ, аю, аєш, док.

1. перех. Хитаючи, змушувати неміцно триматися в чому-небудь, виривати, висмикувати щось і т. ін. Повернула [Левантина обценьки] тонкими кінцями і змогла заломити їх у кільце. Тоді почала розхитувати його.. Ще трохи такої роботи, і кільце вискочило з дверей (Борис Грінченко, II, 1963, 290); [Другий монтажник:] Цілу ніч Цей буревій розхитував підпору. Вона, зірвавшись, мало не прибила Мене і бригадира (Любомир Дмитерко, Драм. тв., 1958, 338); Я швидко розхитав кілок, висмикнув його з землі (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 189);
//  Робити погано закріпленим, нестійким, неміцним у місцях з'єднань. Холодний вир Під ними бився, клекотав, Та паль тугих не розхитав (Платон Воронько, Поезії, 1950, 74);
//  перен. Робити нестійким, несталим, змінювати (погляди, уявлення і т. ін.). Життя — добрий вчитель, воно немилосердно ламало сталі погляди Петру, міняло їх, розхитувало (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 460); Досягнення фізики розсунули межі відомого, розхитали усталені уявлення (Наука і життя, 12, 1969, 2).

2. перех., перен. Призводити до розладу, занепаду (лад, підвалини і т. ін.). Незважаючи на свою стихійність, неорганізованість і роз'єднаність, антифеодальні рухи, що охопили селянські маси різних національностей Росії, розхитували кріпосницький лад (Тези про 300-річчя возз'єднання.., 1954, 12); Розвінчуючи і. засуджуючи те, що роз'їдає, розхитує, руйнує театр, драматург [І. Карпенко-Карий] цим самим стверджував, що театр, мистецтво взагалі — не забавка, а велика громадська справа (Мистецтво, 5, 1957, 52); Воєнна авантюра не тільки не зміцнила царизм, а ще більше розхитала його (Історія УРСР, I, 1953, 592);
//  Приводити до поганого стану, розладнувати, підривати (сили, здоров'я, нерви і т. ін.). Не видержала й Христя;.. якась утома почала її розхитувати (Панас Мирний, III, 1954, 17); Найбільше дошкуляли [Сеспелю] вранішні підйоми. Вони докопували його, поступово розхитували і без того неспокійні нерви (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 210).

3. перех. Штовхаючи, рухаючи в різні боки, примушувати коливатися; розгойдувати. Не розхитуй човна, бо вивернешся (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 291); Антін помічає, що він так само розхитує тулуб, як і чиновник із казначейства (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 282); Вишка височезна: коли розгулявся дужий вітер, її стало аж розхитувати (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 91);
//  рідко. Викликати хвилювання на морі, річці і т. ін. Буря. Се вона так розхитує море (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 407).

4. тільки недок., неперех., чим. Робити коливальні рухи чим-небудь. Закинувши шапку аж на потилицю й розпустивши сіряка по волі, він плівся за Христею, розхитуючи довгим ціпком на всі боки (Панас Мирний, III, 1954, 68); Горбоносий Мішель подавав руку широким розмахом — по-дружньому, як старому приятелеві, і тис міцно, розхитуючи всією рукою від плеча (Юрій Смолич, V, 1959, 622);
//  тільки недок. Часто хитати; похитувати.  * Образно. Край дороги стоїть старий буркун, ..далеко оглядає лани та з ранку до ночі мовчки розхитує головою (Степан Васильченко, II, 1959, 19).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 850.

Коментарі (0)