в означеннях
Тлумачення, значення слова «розхитуватися»:

РОЗХИ́ТУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗХИТА́ТИСЯ, ається, док.

1. Ставати, робитися нестійким, неміцним у місцях з'єднань. Агрегати повинні бути по можливості легкі, міцні, щоб менше розхитувались, а отже, й зношувались (Знання та праця, 7, 1967, 2); Будівля була стара, кріплення трансмісії розхиталося (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 282); Я підповз до Киселя і зубами послабив йому вузли на руках. Зовсім розплутати не пощастило, бо розхитались.. зуби (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 228);
//  перен. Ставати нестійким, несталим, змінюватися (про погляди, уявлення і т. ін.).

2. перен. Розладнуватися, занепадати (про лад, підвалини і т. ін.). У ході найбільшої в світі революції розхитувалися і валилися підвалини старої буржуазної культури (Вітчизна, 3, 1962, 206); Старий капіталістичний світ звузився, його позиції розхитуються, послаблюються гострою класовою боротьбою пролетаріату (Радянське літературознавство, 11, 1966, 3);
//  Погіршуватися, ставати розладнаним, підірваним (про сили, здоров'я, нерви і т. ін.). [Дремлюга:] Біда, Петре Олександровичу, почав я здавати. Ледве себе стримую. Так нерви розхитались... і тиснення збільшилось... (Олександр Корнійчук, II, 1955, 293).

3. Коливатися в різні боки; розгойдуватися. Івась, граючи, притупцьовував, Грицько розхитувався на всі боки (Панас Мирний, IV, 1955, 24); Олекса ще стоїть в нерішучості, дивиться на кладку, яка все ще розхитується над водою (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 203); [Суховій:] А верхів'я [дерев] ач як шумить і так розхиталось (Марко Кропивницький, V, 1959, 348).

4. тільки недок. Пас. до розхитувати 1—3. Достиглі кущі [катрану] легко розхитуються вітром, відриваються біля основи і котяться степом, розсіваючи округлі горішкоподібні стручки (Наука і життя, 5, 1967, 9).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 850.

Коментарі (0)