в означеннях
Тлумачення, значення слова «розкішний»:

РОЗКІ́ШНИЙ, а, е.

1. Який відзначається розкішшю (у 1 знач.), багатством оздоблення, коштовністю і т. ін. Із стелі звисає розкішна важка люстра (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 127); Широко представлені на стендах розкішні, прекрасно ілюстровані видання класиків української літератури (Радянська Україна, 17.VI 1951, 1); Пан лейтенант фон Бюлов одкидається на спинку розкішного крісла (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 27); Ми зупинилися в недорогому, але чепурненькому готелі. Михайло із Ляськом у дешевенькому номері нагорі, а ми з дружиною — в розкішній кімнаті внизу (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 105);
//  Просторий, зручний для проживання. Густий, давній ліс. Під скелею галявина, на якій нап'ято розкішний намет (Степан Васильченко, III, 1960, 407); — Коли я скажу, що бажаю розкішну хату на місці оцих руїн,.. — хіба це цілком особисте?.. (Олександр Довженко, I, 1958, 344);
//  Добре обладнаний, багато укомплектований. — Здається, ще цього року ваша розкішна бібліотека збагатиться ще на один том (Андрій Головко, II, 1957, 488); В неділю Тарас Григорович прийшов до своїх польських друзів. Вони одразу оточили його і піднесли йому свої подарунки: розкішну скриньку фарб, тютюн, мольберт, набір пензлів (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 477);
//  Дуже смачний. Цілим морем лились найсолодші пиття, Поїдались розкішніші страви (Павло Грабовський, I, 1959, 172); Чай був на диво запашний і розкішний (Юрій Яновський, II, 1958, 122).

2. Який супроводжується великими витратами грошей, марнотратством. За собою життя веселе, розкішне, без праці, без клопоту; перед собою — вбоге доживання віку, може, тяжка праця на старість (Панас Мирний, I, 1949, 370); М'ясо найкраще, тим часом спекли і з рожен познімали. Кожному пайку дали, і розкішний бенкет розпочався (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 59);
//  Який проходить у достатках, безтурботності. Яке-то моє дівування було розкішне й веселе, що й згадать любо! (Марко Вовчок, I, 1955, 3).

3. Щедрий на природні багатства. Згадається нам вся краса і принада, Якою багатий розкішний наш край (Микола Вороний, Вибр., 1959, 45); Без нас розкішний південь Задля мене мов тюрма (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 38); Крізь них виднілася розкішна лісова земля, по ній ніжно-голубою росою розбризкувались підсніжники (Михайло Стельмах, I, 1962, 403);
//  Багатий, красивий. Такого розкішного міста, як Відень, може, і в світі нема (Леся Українка, V, 1956, 40); Хто не знає нашого розкішного Покуття у стіп Карпатських гір..? (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 83);
//  Буйний у своєму рості, цвітінні. Її довгі стрічки маяли на вітрі, неначе листя розкішного хмелю (Нечуй-Левицький, II, 1956, 277); Довго ще самі для себе будуть пахнути розкішні садові квіти (Гнат Хоткевич, I, 1966, 131); Парк і справді був розкішний (Юрій Смолич, I, 1958, 56).

4. Який відзначається красою, пишністю, яскравістю. В мене волосся було густе, розкішне (Іван Франко, III, 1950, 99); На нього дивився міцно збудований чоловік середнього росту, з розкішною бородою (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 120); Євдоким Юренко приліпив на розкішні роги волам дві свічечки (Михайло Стельмах, I, 1962, 630);
//  Щедрий на тепло, яскраві фарби. Раю й я тобі, дівчино пишна: Пам'ятай собі накріпко те, Що весна і весела й розкішна Двічі людям у нас не цвіте (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 284); Моторошно було відчути, як смертельна небезпека.. руйнує всю високу новобудову свята, зведену з розкішного щирого сонця, з багатоповерхової зелені, з прозорих щасливих мрій... (Олесь Гончар, III, 1959, 447).

5. Який задовольняє найвищі естетичні вимоги, смаки. Палають мушкети, курить дим, горять дахи, руйнуються хати, стогнуть люди — розкішної тиші як і не було (Марко Вовчок, I, 1955, 336); Звідкілясь прилинув розкішний запах трав (Гнат Хоткевич, II, 1966, 384); В розкішних русявих косах вже блищали сиві волосинки, неначе срібні нитки (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 208); Там, у маєтку, мали вони розкішне полювання (Максим Рильський, Бабине літо, 1967, 99);
//  Вишуканий, прекрасний. — Я просто стужився за вами, за вашим розкішним ім'ям Феліцітас, тобто щаслива! (Ольга Кобилянська, III, 1956, 355); Любим сонце, Небосхил і сонце, Світлу тінь, Сни розкішні, Все гаї затишні: Тінь! Тінь (Павло Тичина, I, 1957, 46);
//  З красивою, привабливою зовнішністю (про людей). Розмови: — Який юнак розкішний! — Виконроб греблі Голик (Олександр Довженко, II, 1959, 160);
//  В яскравому вбранні, пишний (про тварин і птахів). На порозі стояв розкішний в своєму гарячому пір'ї півень (Михайло Стельмах, II, 1962, 272);
//  розм. Огрядний. Біля неї гніздилася розкішна, пудів на шість, матінка (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 59).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 699.

Коментарі (0)