в означеннях
Тлумачення, значення слова «розкішник»:

РОЗКІ́ШНИК, а, чол., рідко. Той, хто живе в розкоші; сибарит. Самозгуба теж чарує і сп'яняє, Як от розкішника додержане вино... (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 248); Російський народ став звати барином людину, в якій вбачав риси барина: неробу, розкішника, сибарита, пихатого, бундючного і т. ін. (Олексій Кундзіч, Діези.., 1956, 86).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 700.

Коментарі (0)