РОЗКІ́ШОНЬКА, и, жін. Зменш.-пестл. до розкіш. Лисенко сідає поруч з Созонтом, вони співають удвох: Не зазнала розкішоньки, Вже літа минають (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 313).
РОЗКІ́ШОНЬКА, и, жін. Зменш.-пестл. до розкіш. Лисенко сідає поруч з Созонтом, вони співають удвох: Не зазнала розкішоньки, Вже літа минають (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 313).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 700.