Словник української мови

РОЗКЛА́ДЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкласти. — Все?.. — обвів він рукою убогі Марині пожитки, розкладені в напівпорожній хаті, тепло подивився на вдову (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 27); Дивлячись на розкладені на столі накази, розпорядження, донесення маршалів і листи з Франції, Наполеон замислився (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 88); Серед дворища на зеленій травиці розіслане було у три ряди біле полотно, на полотні лежав покраяний хліб, розкладені були пироги та книші, стояли миски з ряжанкою (Любов Яновська, I, 1959, 399); Іван Антонович підійшов до одного з вогнищ, розкладеного мінометниками (Олесь Гончар, III, 1959, 294); В мануфактурний період основою продовжував лишатися ремісничий спосіб виробництва, хоч і розкладений на окремі операції (Карл Маркс, Капітал, т. I, кн. I, 1952, 430); Автор роману [«Вісімнадцятилітні»] створює досить яскравий тип безпринципного пристосованця, циніка, морально розкладеного Броньки Кульчицького, який закономірно опинився у ворожому таборі (Історія української літератури, II, 1956, 470);
//  у знач. прикм. Я тільки й запримітив у холодку, на розкладених ліжках, якихось бабусь та жінок, дідусів та чоловіків (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 12); Відомо, що розкладений сонячний спектр несе тепло (Наука і життя, 8, 1963, 41); Партія вже почала спеціальну роботу по перевірці і поліпшенню партійних осередків непролетарського складу. Завдання цієї перевірки полягає насамперед в очищенні партії від соціально чужих їй і розкладених елементів (КПУ в резолюціях і рішеннях.., 1958, 247);
//  розкладено, безос. присудк. сл. Просто посеред базару на дощатому помості висаджено кущі, квіти, розкладено фрукти (Олександр Довженко, I, 1958, 458); Розкладено вогнища, пахне чабанською кашею, всюди людно, гомінливо (Олесь Гончар, II, 1959, 13).