в означеннях
Тлумачення, значення слова «розкочувати»:

РОЗКОЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКОТИТИ, кочу, котиш, док., перех.

1. Розгортати, розпластувати згорнуте (трубочкою, рулоном). Гречкун розгонистим рухом розкотив на столі пожовклу, протерту на згинах карту (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 147);
//  рідко. Відгинати закочені догори краї рукавів, холош і т. ін. Михайло розкочував холоші на ногах, кректав (Іван Ле, Вибр., 1939, 92).

2. Котячи, направляти з одного місця в різні боки одне за одним. Корабель наш розрізує воду — І дорога блакитно перлиста Зостається широка за нами, Геть далеко розкочує хвилі (Леся Українка, I, 1951, 17); Сіра куріпка, зачувши небезпеку, розкочує з гнізда яйця на всі боки, щоб потім зібрати їх знову (Знання та праця, 10, 1969, 14);  * У порівняннях. Вона зареготалася молодим та дзвінким сміхом, мов хто срібло розкотив по золотій тарілці (Панас Мирний, II, 1954, 71).

3. Котячи, розганяючи, поступово збільшувати швидкість руху чого-небудь. Розкочувати колесо.

4. перен. Примушувати звучати лунко, розкотисто. Увечері, вранці не спиться йому [солов'ю], не дрімається, Росинками срібними сипле, розкочує спів (Петро Дорошко, Літа.., 1957, 20); З озерця з глухим ревінням вирвався водяний стовп. Метнувшись метрів на три вгору, він ляснув шумним водопадом, розкотивши навколо луну (Олесь Донченко, II, 1956, 33).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 710.

Коментарі (0)