в означеннях
Тлумачення, значення слова «розколочений»:

РОЗКОЛО́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розколотити.  * Образно. Довкола на самісіньких чубках стрімких скель погойдуються, як в аркановому колі, довжелезні сигли. Погойдуються поволі, ніби змотують розколочений на білі пасма туман (Літературна Україна, 24.XI 1970, 4);
//  у знач. прикм. Підгорнула [Горпина] попіл до челюстей, клала на лопату змащений розколоченим жовтком хліб і саджала на черінь (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 62).

2. у знач. прикм., перен. Який часто і сильно б'ється, колотиться від перенапруження, хвилювання, збудження (про серце). Аж падала [Марфа] сміючись, а до грудей обидві руки прикладала, ніби затримуючи розколочене серце (Іван Ле, Вибр., 1939, 118).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 706.

Коментарі (0)