в означеннях
Тлумачення, значення слова «розколотий»:

РОЗКО́ЛОТИЙ, РОЗКО́ЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розколоти. Десь-не-десь лежали на землі дерева-великани, підриті й поборені віком або й розколені громом (Ольга Кобилянська, I, 1956, 450); Наталя, виявляється, самотужки підтягла ослаблі струни в піаніно з розколотою кимось кришкою (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 417); В сучасному світі, розколотому на два ворожі табори, точиться запекла боротьба між силами прогресу і силами реакції (Комуніст України, 5, 1963, 70);  * Образно. Вітри падолиста й сніги падолиста! Розколота вибухом північ імлиста, Вогнем український процвів падолист! (Леонід Первомайський, I, 1958, 350);
//  у знач. прикм. Її голос, високий та дзвінкий на високих нотах, вже трохи хрипів на низьких, неначе розколота посуда (Нечуй-Левицький, I, 1956, 392);
//  розколото, безос. присудк. сл. Дівчинку здибав колись маленьку Там, де землю Дніпром розколото (Євген Плужник, Вибр., 1966, 163).

2. у знач. прикм., перен. Який розколовся (у 2 знач.).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 706.

Коментарі (0)