в означеннях
Тлумачення, значення слова «розкорінюватися»:

РОЗКОРІНЮВАТИСЯ, юється і РОЗКОРЕНЯТИСЯ, РОЗКОРІНЯТИСЯ, яється, недок., РОЗКОРЕНИТИСЯ і РОЗКОРІНИТИСЯ, иться, док.

1. Пускати коріння в різні боки. Розкорінюється дуб та на всі боки (Павло Тичина, I, 1957, 214); Вонюча бузина розкорінялася-розплоджувалася на волі (Панас Мирний, IV, 1955, 205); — Де вже розкорениться [хрін], то й посіяти за ним доброго нічого не можна (Марко Вовчок, I, 1955, 184);  * Образно. Лице її спалахнуло — мигнула блискавка, що розкоренилась над полями (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 21);
//  перен. Кількісно розростатися (звичайно про рід). А рід же то [Польських] розкоренився — великий та дужий! (Панас Мирний, I, 1949, 205).

2. перен. Поширюватися, закріплятися в чому-небудь. Лірика такого медитативно-розповідного роду, часом з густою домішкою живописного «жанру», проходить через.. поезію [М. Рильського], починаючи від.. вірша «Перед весною» і особливо буйно розкорінюючись в 40—50—60-ті роки (Не ілюстрація.., 1967, 115);
//  Зміцнювати своє становище. Архієреїв розіслали по селах, бо штунда почала всюди розповсюджуватись і розкоренятись (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 72).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 708.

Коментарі (0)