в означеннях
Тлумачення, значення слова «розкошлачений»:

РОЗКОШЛА́ЧЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до розкошлатити. Він покірно пішов за нею, опустивши чубату голову, що нагадувала розкошлачений вітром сніп (Семен Журахович, Даша, 1961, 4);
//  у знач. прикм. Наталя швидко підвелася, закинула за плечі розкошлачену косу (Степан Васильченко, II, 1959, 61); Головатий кинув на стіл справу, підібрав розкошлачені вуса й грузно сів на лаву (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 401).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 711.

Коментарі (0)