в означеннях
Тлумачення, значення слова «розкований»:

РОЗКО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розкувати. Впали турки. Розковані вже невільники. Галера заворушилась і попливла в лиман (Нечуй-Левицький, III, 1956, 307); Заходять з ним [негром] лінчовані, під поглядами лютими, І ті, що вже розковані, і ті, що куті путами (Андрій Малишко, Листи.., 1961, 63);
//  у знач. прикм. Коні рвалися на кручі, І вода із них стікала Голубими дзеркалами До розкованих копит (Андрій Малишко, II, 1948, 41).

2. у знач. прикм. Який звільнився від кайданів;
//  перен. Який звільнився від залежності, неволі, рабства. Він поруч сонця стане — Амірані, Розкований, побідний Прометей (Микола Бажан, Вибр., 1940, 181); Із башт озореного Кремля Гримить «Інтернаціонал» Сім'ї розкованих народів (Максим Рильський, II, 1960, 107).

3. у знач. прикм., перен. На якому розтанув сніг, лід (про землю, водну поверхню). Скоро проліски з-під снігу глянуть синіми очима, і повіє теплий вітер над розкованим Дніпром (Володимир Сосюра, Щоб сади.., 1947, 101).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 704.

Коментарі (0)