в означеннях
Тлумачення, значення слова «розкраювати»:

РОЗКРАЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗКРАЯТИ, аю, аєш, док., перех. Розділяти, різати на частини, шматки, порушуючи цілість чого-небудь. Стало видно дорогу, що розкраювала навпіл прозорий осінній ліс (Юрій Бедзик, Альма матер, 1964, 22); [Данило:] Коли на твоїм порожнім лобі сяде муха, я поручусь, що муху надвоє розкраю (Карпенко-Карий, II, 1960, 64); Щілинка, що раніше була лише скраю, тепер наскрізь розкраяла маленьке тільце сопілки (Андрій Головко, I, 1957, 138);  * Образно. Не загримів ні грім у хмарах, ні зловісні блискавки не розкраяли неба врочистим спалахом (Олександр Довженко, I, 1958, 67);
//  Наносити глибокі рани, розрубувати до крові. Осатанівши від скаженого скруту, з нелюдською силою стали локшити ці леви [козаки] все, що їх оточало:.. розбивали надвоє голови, розкраювали молоді, вродливі обличчя (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 58); — Чого ви в'язнете, чого вам треба? О дійдіть геть, бо ще комусь голову розкраю! — крикнув на хлопців Іван (Любов Яновська, I, 1959, 100).
Розкраювати (розкраяти) [і] серце чиє ([і] душу) чию, кому — завдати болю, горя, страждань і т. ін. кому-небудь. — А втім, може й справді се якась невідома сила розкраяла мені і серце і душу надвоє... (Леся Українка, III, 1952, 703).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 712.

Коментарі (0)