РОЗКРІ́ПЛЮВАТИСЯ, юється і рідко РОЗКРІПЛЯ́ТИСЯ, яється, недок., РОЗКРІПИ́ТИСЯ, кріпиться; мн. розкріпляться, док.
1. Звільнятися від кріплення (про що-небудь скріплене).
2. тільки недок. Пас. до розкріплювати 2.
РОЗКРІ́ПЛЮВАТИСЯ, юється і рідко РОЗКРІПЛЯ́ТИСЯ, яється, недок., РОЗКРІПИ́ТИСЯ, кріпиться; мн. розкріпляться, док.
1. Звільнятися від кріплення (про що-небудь скріплене).
2. тільки недок. Пас. до розкріплювати 2.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 717.