РОЗКРИТИКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкритикувати. — Мене вся область знає, як розкритикованого, — мовив Оберемок (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 683).
РОЗКРИТИКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкритикувати. — Мене вся область знає, як розкритикованого, — мовив Оберемок (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 683).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 716.