в означеннях
Тлумачення, значення слова «розкудланий»:

РОЗКУ́ДЛАНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розкудлати.

2. у знач. прикм. Безладно розтріпаний, розкуйовджений (про волосся). Писар, блідий, як смерть, з лютими очима, з розкудланим волоссям на голові, бігав по світлиці од кутка до кутка (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 166);
//  З розтріпаним, розкуйовдженим волоссям. В тій хвилі крізь.. хвіртку просунулася руда, розкудлана Цвяхова голова (Іван Франко, VII, 1951, 177); Розкудланий, неголений Масло ходив у незастебнутій піжамі по кімнаті, навідався в кухню (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 87);
//  Розбитий, розсмиканий. На покрівлі.. чорніли дірки, стриміли розкудлані кулики, підняті вітром (Нечуй-Левицький, III, 1956, 92).

3. у знач. прикм. З довгою кудлатою, кошлатою вовною, шерстю (про одяг, хутро). На порозі став рослий, незнайомий мені чоловік в розкудланій баранячій шапці (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 159).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 718.

Коментарі (0)