в означеннях
Тлумачення, значення слова «розкудовчений»:

РОЗКУДО́ВЧЕНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розкудовчити. Барикада стояла ще, але подібна до копиці сіна, розкудовченої сильним вітром (Іван Франко, VI, 1951, 344).

2. у знач. прикм. Те саме, що розкуйовджений 2, 3. Сам Недбай, кремезний, опецькуватий хлопець з розкудовченим чубом.. був прямою протилежністю гостеві (Степан Васильченко, I, 1959, 80); Лисі і розкудовчені голови апостолів похилені в чеканні довершення важливого обряду (Мирослав Ірчан, II, 1958, 123).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 718.

Коментарі (0)