в означеннях
Тлумачення, значення слова «розквітати»:

РОЗКВІТАТИ, аю, аєш, недок., РОЗКВІТНУТИ, ну, неш; мин. ч. розквіт, розквітла, ло і розквітнув, розквітнула, ло; док.

1. Розкривши бутони, давати квітки; розпускатися. За день брунька [проліска] на кінці стрілочки розквітає враз твердою білою пащицею (Юрій Смолич, II, 1958, 10); В саду там при місячнім світлі Чудовії рожі цвітуть; Там лотосу квіти розквітли (Леся Українка, IV, 1955, 80); Побіля садочка розквітли пахучі жоржини (Микола Гірник, Друзі.., 1953, 7);  * Образно. На щоках їй розквітли дві червоні плями, немов запізнілі маки смутної, жовтої осені (Іван Микитенко, II, 1957, 40);
//  Покриватися, встелятися квітами, буяти цвітінням. Ще не втишились вітри студенії, А луки розквітають зеленії! (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 76); Ще дерева не розквітали, Не пробилась трава з землі (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 38); Не раз вже проросло на цій землі зерно, не раз уже земля розквітнула садами (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 241);  * Образно. Місяць травень, коли наростає трава на сіно й на ліки, розквітав після Юрійового дня (Юрій Яновський, II, 1958, 186); Розквітнув яскравими прапорцями бульвар над морем (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 115).

2. перен. Досягати найкращої пори розквіту своїх фізичних і духовних сил, молодості, краси, таланту і т. ін. Столичний актор може рости, розквітати і розвивати свій талант (Юрій Смолич, Театр.., 1940, 194); А над усе [любили] — свою країну, Де ми родились і жили, Де ми любили, розквітали, Ходили з щастям по землі (Михайло Стельмах, V, 1963, 111); Однолітка з дівчатами класу, вона, проте, раніше за них розквітла (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 39);
//  Ставати радісним, жвавим, набувати радісного, жвавого вигляду. Мені не залишалось нічого іншого, як захоплюватись.. конем. Чуючи це, Яків Степанович розквітав, ніби не про коня йшла мова, а про когось із найближчих господаря (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 73); Худорляве личко [хлопчика] ясніє, розквітав все, освітлене білопінною хвилею (Олесь Гончар, Циклон, 1970, 10); Дисертантка розквітнула, немов жоржина. Вона мовчки ручкалася з усіма, посміхалася до всіх (Іван Ле, Право.., 1957, 10);
//  Проявлятися з більшою силою, міцніти (про почуття, талант і т. ін.). Любка повагом відходила боком до дверей, неначе кралася до свого щастя, до своєї воскреслої любові, що у весну її спізнілу буйно розквітала (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 85); Після поневірянь в поневолених шляхетською Польщею західноукраїнських областях перебралися на Радянську Україну Амвросій Бучма і Мар'ян Крушельницький — тут на всю свою силу почав розквітати їх великий талант (Юхим Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 268); Від сліз тих надія ясная, Радісна, тиха надія, мов квітка лелії, розквітла (Леся Українка, I, 1951, 23); — Я собі уявляю, як розквітнуть кращі властивості нашого народу... (Олександр Довженко, I, 1958, 486);
//  Пройматися, сповнюватися радістю, щастям. Бачура спостерігав, як Ковалів та Осадчий, всівшись у кутку, діловито розмовляли про річку, серце у нього розквітало (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 76); Душа моя на мить, на мить одну розквітла (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 53).
 Розквітати (розквітнути) душею (серцем) — пройматися радістю, щастям. Як же він зрадів, як розквітнув душею, коли.. почувся схвильований голос: — Егей, земляче, та й ти тут? (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 332); Розквітати (розквітнути) усмішкою — радісно, щасливо усміхатися. Оленка перестає плакати,.. заспокоюється, а поспавши — розквітає усмішкою (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 303).

3. перен. Успішно розвиваючись, досягати найвищого ступеня піднесення, процвітання. Велике мистецтво може розквітати під впливом ідей сильних, життєздатних.. Соціалістичні ідеї більше, ніж всякі інші, довели свою силу і життєздатність (Шамота, Талант і народ, 1958, 7); Історія Нового Риму — Східної Римської імперії знала часи, коли в цьому багатстві на людській крові розквітали науки й мистецтва, культура й письменність (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 144); Творчість Янки Купали на повну силу розквітла тільки після Великої Жовтневої соціалістичної революції (Павло Тичина, III, 1957, 447); За роки Радянської влади в Грузії докорінно змінилися робітничий клас і селянство, виросла своя інтелігенція, розквітла самобутня грузинська культура, що має давні і славні традиції (Комуніст України, 11, 1967, 17);
//  поет. Ставати кращим, прекраснішим. Відчинивши в майбутнє брами, Розквітає красуня-Варшава (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 84); Життя розквітало, країна міцніла (Наталя Забіла, Малим.., 1958, 15); Як пісня в садах солов'їна над дзеркалом срібним ріки, розквітне моя Україна (Володимир Сосюра, II, 1958, 482).
Пишним цвітом (квітом) розквітати див. пишний.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 693.

Коментарі (0)