в означеннях
Тлумачення, значення слова «розкидатися»:

РОЗКИ́ДАТИСЯ 2 див. розкида́тися 2.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 696.

Коментарі (0)

РОЗКИДА́ТИСЯ 1, аюся, аєшся, недок., РОЗКИ́ДАТИСЯ, аюся, аєшся, док.

1. Розлітатися, розсипатися навкруги. Калюка з-під коліс розкидається на всі боки (Панас Мирний, IV, 1955, 251); Вогонь то здіймався, то падав, неначе дихали груди, розкидався снопом (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 68).

2. тільки недок., розм. Необачно, марно витрачати що-небудь своє. Достатки його не які були, щоб можна було розкидатися, як другі (Панас Мирний, I, 1954, 150); Паршецький не розкидався грішми, він платив їх за роботу (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 191); Явтух Судар при згадці про срібні карбованці хитрувато мружиться у бік Дьяконова: — Багаті, мабуть, були, ваше благородіє, що так срібними карбованцями розкидались? (Олесь Гончар, II, 1959, 38);
//  Не дорожити ким-, чим-небудь, не прагнути зберегти, залишити його у себе, при собі. [Кречет:] Серед насще багато варварів, які пускають своє здоров'я на вітер, розкидаються найдорожчим (Олександр Корнійчук, I, 1955, 114); — У нас не так багато дочок, щоб ми ними розкидалися (Яків Качура, II, 1958, 54); Такими, як я, робітниками розкидатись не варто (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 20).
Розкидатися насмішками — насміхатися з кого-небудь. Це від нього ж, Давида, навчилася [Уляна] усякими насмішками розкидатися (Михайло Стельмах, I, 1962, 102); Розкидатися прокляттями — проклинати кого-небудь. Теперішній римський папа.. на всі боки розкидається прокляттями (Юрій Мельничук, Поріддя.., 1959, 90); Розкидатися словами — бути необачним у висловлюваннях. Батька не на жарт стривожила ця мова дочки, бо він знав, що в неї не було звички розкидатися сильними словами (Андрій Головко, II, 1957, 586).

3. тільки недок., розм. Братися за кілька або багато справ одночасно, не зосереджуючись серйозно на жодній з них. Одні з артистів роками читають лише кілька творів, інші вже надто розкидаються (Літературна Україна, 8.IV 1969, 2).

4. тільки недок. Пас. до розкидати 1 1, 2, 4.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 696.

Коментарі (0)

РОЗКИДА́ТИСЯ 2, аюся, аєшся, недок., РОЗКИ́НУТИСЯ, нуся, нешся і діал. РОЗКИ́ДАТИСЯ, аюся, аєшся, док.

1. Розставлятися, простягатися, простиратися вільно, невимушено (про руки, ноги, крила). Широкі пташині крила розкинулися, як вітрила (Олесь Донченко, II, 1956, 288);
//  Розпускатися в різні боки далеко від стовбура (про гілля, коріння, листя). Там розкидається шатро дубове, Гостинне, ніби лицарський намет... (Максим Рильський, I, 1960, 202);
//  Розпускати в різні боки далеко від стовбура своє гілля, коріння, листя. Вони [верби] широко розкидалися вгорі і над хатками, і над тими садочками, зеленіючи ясно на блакитному небі (Борис Грінченко, II, 1963, 371); Будяк гіллясто розкинувся на кучугурі (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 228);
//  Відгортатися, розходитися на обидва боки (про краї, поли одягу). Розкинулись поли шинелі старої (Леонід Первомайський, II, 1948, 18).

2. тільки док. Прийняти вільну, невимушену позу (в ліжку, кріслі і т. ін.). Роздяглася [Ганна], розкинулась На білій сорочці (Тарас Шевченко, I, 1963, 161); Перепічка зморено розкинувся в кріслі (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 12);
//  Вільно розкинути руки й ноги у сні. Розкидавшись і розкрившись, спить на своєму матраці Петруня... (Степан Васильченко, II, 1959, 67); На ліжку горілиць розкидався Сашко — спить наморений (Андрій Головко, I, 1957, 346); Вернувсь Дід Мороз у столичні квартали Тоді, як ви всі вже, розкинувшись, спали (Степан Олійник, Вибр., 1959, 164);
//  Упасти, розпростершись на чому-небудь (про мертвого або тяжко пораненого). Роман першим нахилився над Христиною. Вона незручно розкинулась на притолоченому снігу, що підтанув від її крові (Михайло Стельмах, I, 1962, 644).

3. Розташовуватися, розміщуватися, рости де-небудь. Містечко Щавниця Вижня розкинулось в долині невеличкого, але шумливого Руського Потока (Нечуй-Левицький, II, 1956, 391); Вище грядок розкидався квітник, повний яскравих квітів (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 148); Над глухим і нічим не показним селом, що розкидалось на схилах степової балки, розливалась насторожена тьмянувата повінь молодого місяця (Яків Баш, Надія, 1960, 427); Румуни, звільнившись від них [коней], як від тягаря, розкинулись поблизу циганським табором (Олесь Гончар, III, 1959, 73);
//  чим. Розташовуватися, розміщуватися, рости де-небудь, чітко виділяючись своїми складовими частинами. По горі синіє рослина; то мов стіг сіна, горбом здіймається вгору, то гострою швайкою піднімається в небо, то невеличкими копицями розкидалася по.. горі (Панас Мирний, IV, 1955, 314); Розкидалась [Москва] по пологих горбах будинками, палацами, бульварами й парками (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 8);
//  тільки док., по (на, в, у) чому. Розосередитися поодинці, купками, групами (безладно або у певному порядку). У видимому безладді при невидимій системі розкидалися хмари по небозводі (Гнат Хоткевич, I, 1966, 79); Внизу, обіч насипу, півколом розкинувшись по степу, по баштанах, з кіньми, з тачанками смажаться на сонці закіптюжені пилюкою, посірілі, мов степові птахи, повстанці (Олесь Гончар, II, 1959, 110);
//  розм. Розсипатися, розбрідатися на певній площі. Вони [школярі] весело розкинулися по майдану (Панас Мирний, IV, 1955, 112).

4. Простягатися, простелятися на далеку відстань, на великій площі. Як степ розкинувся широко, Заснув у сивім тумані (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 406); Навколо розкинулася зелена низовина (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 260);
//  Лунати на далеку відстань. Грім розкинувсь і струсонув усі підніжжя гір... (Павло Тичина, II, 1957, 156);
//  Відкриватися погляду; простелятися перед очима. Єрусалим Розкинувсь гордо перед ним (Тарас Шевченко, II, 1963, 370); Просто перед ним розкинулися буйні хащі (Володимир Владко, Аргон. Всесв., 1947, 170).

5. рідко. Ділитися на групи, частини. Дівчата, вискочивши з двору Вовчихи, розкинулись на невеличкі купи (Панас Мирний, III, 1954, 40).

6. тільки недок. Пас. до розкидати 2 1—3.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 696.

Коментарі (0)