в означеннях
Тлумачення, значення слова «розкисати»:

РОЗКИСАТИ, аю, аєш, недок., РОЗКИСНУТИ, ну, неш, док.

1. Під дією води, вологи або тепла ставати м'яким, грузьким, перетворюватися на кисіль, місиво. Сліпуче квітневе сонце вигрівало сходи, земля розбухала, розкисала (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 17); Після щедрик дощів дороги розкисли (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 378);
//  Насичуючись вологою, розбухати. Коли нарешті Ігор добився до озера, він був уже босоніж, бо сандалики розкисли, і їх довелося покинути (Олесь Донченко, IV, 1957, 32).

2. перен., розм. Внаслідок чого-небудь набувати розслабленого стану, ставати млявим. [Коваль:] Не та вже моя сила, зовсім розкис... втомився... (Марко Кропивницький, V, 1959, 13); Елеонора Степанівна кепкувала з нього: — Ех ти, стара шкапина! Випив — і вже розкис (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 23); У кімнаті було душно, Ігор Пантелійович зовсім розкис (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 83);
//  Втрачати волю, витримку, бажання діяти. Ольга Коршунова стояла в шерензі, бліда, зосереджена, сповнена єдиного бажання не дати собі розкиснути, а, навпаки, підтягнутися й працювати на повну силу (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 209);
//  Піддаватися сентиментальному настрою; розчулюватися. На очі наверталися сльози, але трималась [Леся], не плакала: адже соромно розкисати в години скрути (Микола Олійник, Леся, 1960, 65); Він комуніст і не має права розкисати, піддаватися чарам бодай найкращої жінки в світі (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 172); Макар Іванович цілком розкис. Він дякував за честь, запевняв у свому патріотизмі, розводився над браком інтелігенції української (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 167); Стріляний, пропахлий смертями воїн потер рукою щемлячі очі над тихою пустельною рікою. «Ну, так я зовсім розкисну, — усміхнувся Дорош. — Мені потрібне тверде серце» (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 377).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 697.

Коментарі (0)