РОЗЛЯ́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розляпати 1. В шумі яворів на теплім небокраї неначе запеклась розляпаная кров... (Володимир Сосюра, I, 1957, 290).
РОЗЛЯ́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розляпати 1. В шумі яворів на теплім небокраї неначе запеклась розляпаная кров... (Володимир Сосюра, I, 1957, 290).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 733.