РОЗЛЮБЛЯТИ, яю, яєш і РОЗЛЮБЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЛЮБИТИ, люблю, любиш; мн. розлюблять; док., перех. і без додатка. Переставати любити кого-, що-небудь. Тоді він зрадіє було, її забачивши, — тепереньки втікає ... «Чи ж розлюбив? І як це розлюбляють? І за що? І чому? І нащо?» (Марко Вовчок, I, 1955, 154); — Я вже читав цю книжку, а от і не пам'ятаю того місця, в якому саме Анна вперше почала розлюблювати Кареніна (Василь Кучер, Прощай .., 1957, 246); [Євфрозіна:] Аполлон один з усіх богів не розлюбив Еллади, і є ще їй надія на життя (Леся Українка, III, 1952, 423); Не питай, чому навік душею Я розлюбив веселість і любов (Микола Зеров, Вибр., 1966, 390).