в означеннях
Тлумачення, значення слова «розлютований»:

РОЗЛЮТО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розлютувати. Дуже сумно дивитися на людину, яка вічно розлютована .., на всіх гримає і всіх готова покусати (Володимир Самійленко, II, 1958, 304); В перший раз почув, як то дзижчать над головою кулі: як якась оса, надзвичайно зла і розлютована до краю (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 210).

2. у знач. прикм. Дуже роздратований; лютий. Побігла Горпина додому розлютована, роздосадувана (Любов Яновська, I, 1959, 340); Хвиля дружного сміху жбурнула розлютованого багача на Романа (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 29);
//  Який виражає лють, гнів, злість. Він .. упав на кушетку, закрився буркою.. Потім виглянув з-під бурки одним розлютованим оком, очевидно, щось вирішивши (Олександр Довженко, I, 1958, 196); Стався постріл. У відповідь мені був дикий рев розлютованого звіра (Микола Трублаїні, I, 1955, 161); На щастя, Андрій не розлучався з батогом і тепер усю свою спритність мусив показати перед розлютованим псом (Дмитро Бедзик, Студені Води, 1959, 33).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 731.

Коментарі (0)