в означеннях
Тлумачення, значення слова «розлютовувати»:

РОЗЛЮТОВУВАТИ і РОЗЛЮЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЛЮТУВАТИ, ую, уєш і РОЗЛЮТИТИ, ючу, ютиш, док.

1. перех. Викликати в кого-небудь стан сильного роздратування, люті. Найменший шум, найменша, хоч би й похвальна, увага старої матушки просто його розлючували (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 323); Захоплений роботою, Тарас не помітив, як розчинилися двері і на порозі зупинився пан. Самовільне господарювання кріпака в покоях розлютувало пана (Петро Колесник, Безсмертний Кобзар, 1961, 17); Щоб примусити бджолу віддати отруту, треба її розлютити. Робить це електричний струм (Наука і життя, 10, 1968, 36).

2. перев. док., неперех., на кого — що. Дуже розсердитися, розгніватися. — Султан так розлютував на візира Насух-башу за те, що випустив він козаків у море, що наказав повісити його (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 61).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 732.

Коментарі (0)