в означеннях
Тлумачення, значення слова «розлучник»:

РОЗЛУ́ЧНИК, а, чол., розм. Той, хто розлучає або розлучив кого-небудь із кимсь. — Промов слово, скажи, хто розлучник наш? (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 419); [Дмитро:] Знаю я, хто розлучник мій, хто наступив мені ногою на горло! Ти в панича закохалася ..! (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 192).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 731.

Коментарі (0)