РОЗЛУ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розлущити. Весіннім струмочком від скверу, Рукою дитячою пущений, Відчалив кораблик з паперу, На ньому — горішок розлущений (Ігор Муратов, Лірика, 1954, 36).
РОЗЛУ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розлущити. Весіннім струмочком від скверу, Рукою дитячою пущений, Відчалив кораблик з паперу, На ньому — горішок розлущений (Ігор Муратов, Лірика, 1954, 36).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 731.